Організатор першого болгарського чоловічого хору, один із ініціаторів виставок болгарських художників в Україні, багаторічний заступник голови Одеського болгарського дружества Геннадій Володимирович Коєв проніс через усе своє життя людську шляхетність та любов до болгар, їхньої культури та мистецтва.
Народився Геннадій Володимирович у 1925 році в селі Куяльник Іванівського району. У сім’ї він був п'ятою дитиною. Розуміючи, що батькам важко прогодувати велику сім’ю, Геннадій почав працювати з 14 років. Після війни, від якої постраждала уся родина Коєвих, Геннадія відправили до Підмосков'я. Потім він живе і працює у Харкові, потім у Тамбовській області. А звідти він повернувся на батьківщину. Задунаївка, Болград і, нарешті, Одеса... Але, де б не перебував Г.В. Коєв, чи то в глухому тамбовському селі чи, скажімо, у Харкові, проявляв великі організаторські здібності. Живучи в Болграді, він створив перший чоловічий хор, який складався із 56 чоловік. Це були водії, трактористи, слюсарі та інші спеціалісти. Творчий колектив майстерно виконував народні пісні. У його репертуарі були і класичні твори, зокрема, уривок із опери Рубінштейна «Демон».
Прибувши до Одеси, цей невтомний чоловік одразу долучається до роботи молодого болгарського руху. І знову проявляються його чудові організаторські здібності. Майже самостійно він ініціює виставку 25 болгарських художників у музеї західного та східного мистецтва. Завдяки йому такі виставки стали доброю традицією болгарської діаспори. Але, незважаючи на таку близькість до болгарського етносу, Геннадій Володимирович не знав болгарської мови.
– У нашій сім’ї не говорили болгарською. Ми знали окремі слова, дещо розуміли, але не спілкувалися.
І от 75-річним Геннадій Володимирович вирішує виправити таке становище і завзято опановує рідну мову. Зараз йому 85 років. Він відмінно розмовляє болгарською мовою, так само хоче бути корисним людям. Секрет його довголіття досить простий: він ніколи нікому не заздрив, ніколи не робив вчинків, за які потім доводилося червоніти. І до сьогоднішнього дня Геннадій Володимирович радіє життю та кожній можливості зробити його насиченішим, цікавішим.
