Дівчинка, викинута «транзитною» мамою на вірну смерть, успадкує статки італійського мільйонера
Незвичайні пригоди Русалочки з міста Суми почалися 29 жовтня 1999 року.
Того осіннього дня неподалік від ріки Псьол хлопчиська завзято ганяли м'яч. Бабуся, якось дошкандибавши до юних футболістів, попросила їх відволіктися: коза, яку вона пасла, щойно знайшла в калюжі незрозумілий згорток – і нізащо не хотіла від нього відійти.
У вафельний рушник була загорнута дитинка, що не подавала ознак життя. Мобільних телефонів, іх у місцевих хлопців нині в кожного по кілька штук, тоді було зовсім мало. Побігли до найближчого будівельно-монтажного управління, із прохідної викликали міліцію.
До місця знахідки черговий по РВВС скерував заступника командира взводу міліції по охороні суддів і прокурорів Івана Калинича. Оскільки згорток явно пролежав у воді не одну годину, міліціонер передав по рації: «Дитина мертва…» ...І почув нову команду: «Мерщій вези в обласну лікарню. Наказ заступника начальника УМВС…» В обласній знахідку «відфутболили», мовляв, немає в наявності приладу, що визначає, чи б’ється серце, везіть в обласну дитячу.
Черговий лікар на Веретенівці згодом дивувався: «Працюю 32 роки, але такого ще не бачив. Пролежала дитина обличчям в крижаній воді – не захлинулася й не померла. Пуповина не перев'язана – кров'ю не зійшла!..»
Генерал Валерій Пєтухов, що служив на посаді начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, скомандував: дивом урятовану від голодної й холодної смерті дівчинку вважати «дочкою полку». Допоки вона не буде передана у надійні руки.
Удочерити маля був готовий, насамперед, міліціонер Калинич. На жаль, квартира, де він жив із дружиною й трьома дітьми, була замала...
Паралельно міліція розшукувала жінку, яка у вкрай жорстокий спосіб позбулася рідної кровиночки. Два наступні тижні заступник начальника управління карного розшуку Леонід Мокренко провів в «безсонному режимі». Пошуки увінчалися успіхом. Громадянка Романова (тут і далі деякі прізвища змінені – авт.), що завагітніла від заїжджого киянина й була покинута ним негайно ж після того, як нерозважно порадувала коханого звісткою про «підліт лелеки», за розрахунками оперативників, не могла не звернутися по медичну допомогу.
– Коли я ввійшла до кабінету колеги й побачила цю даму, сумніви в тім, що саме вона – мама дитинчати, розвіялися, – розповіла «ОВ» тодішній керівник центра громадських зв'язків УМВС Світлана Павловська. – Надто вже схожа була на неї наша Русалочка…
З'ясувалося: жителька селища Низи до останнього дня сподіваючись на повернення «блудного» коханого, приїхала разом з п'ятирічним сином до тітки в Суми нібито з наміром народити в нормальних умовах. Сама ж пішла убік... цвинтаря, спустилася від нього до річки, у густому чагарнику народила дитину на очах у сина (!), загорнула в рушник, кинула в калюжу й залишила вмирати.
Під час допитів жінка поводилася неадекватно. Довідавшись про те, що дитина все-таки залишилася жити, відмовилася від пропозиції з'їздити до дитячої лікарні, аби хоч на неї глянути...
Місцевий суд призначив дамі півтора року позбавлення волі, з річним відкладанням виконання покарання. Від сидіння в буцегарні продавщицю нічної крамниці врятувала наявність двох неповнолітніх дітей (до речі, нормально доглянутих, одягнених і взутих).
Три з половиною місяці маля перебувало у відділенні патології немовлят на Веретенівці. Щотижня до лікарні приїжджала чергова група співробітників міліції – чи то з Державтоінспекції, чи то з Держслужби охорони, чи то з відділу боротьби з економічною злочинністю. «Дочку полку» відвідували також співробітники з відділу щодо боротьби з незаконним обігом наркотиків і відділу по боротьбі з оргзлочинністю.
– Уявіть, нікого з офіцерів не треба було примушувати, – говорить Світлана Павловська. – Усі відвідували лікарню суто з доброї волі. Привозили для дівчинки й ще для п'ятьох діточок-відмовничків з її боксу іграшки, соски, пінетки, марлю, памперси, інші гігієнічні аксесуари. Відремонтували за кошт управління МВС відділення патології, організували харчування. На Новий рік до лікувального закладу привезли ялинку, прикрасили її іграшками. А коли переводили до Будинку маляти, ВБЕЗ купив візочок.
Перед настанням 2000 року дитинку вирішили похрестити. Прямо в дитячій лікарні. Звернулися до Володимира, митрополита Сумського і Охтирського, і той благословив на проведення таїнства отця Георгія.
І от настала мить, коли хрещені батьки – С. Павловська й І. Кулинич – познайомилися з людьми, яким держава довірила подальше виховання Мариночки Найдененко. Прийомна мама, уродженка міста Суми й дружина боса однієї потужної італійської будівельної компанії, вмовила Світлану Павловську віддати їй і відзнятий телевізійниками відеоматеріал про всі перипетії перших місяців життя дівчинки. Пообіцявши спільний перегляд у день її повноліття.
Якимось чином інформація про ці відеокасети стала відома біологічній матері Марини.
– Ми й не ховали дівчинку від місцевих журналістів, – пояснює Світлана Володимирівна. – Якщо вже робили корисну справу – чому б не поєднати її із приємною?
– Батьки жінки, що всиновила Маринку, жили в Сумах, – згадує І. Калинич. – Щороку, доки вони були живі, дитина та її нова мама приїжджали з Італії саме наприкінці жовтня. Названий батько дівчинки, представник стародавнього дворянського роду, передав їй свій графський титул. Наразі Мариночка навряд чи розуміє зміст своєї посвяти в новий стан. Проте поводиться немов уроджена аристократка. Розмовляє не лише італійською, а й німецькою, англійською й іспанською. Гувернантки, змалку прикріплені до неї, навчили дитину шляхетним манерам. Хода, постава, – як у принцеси. Дай Боже моїй хрещениці доброго здоров'я й довгого-довгого життя. Вона на це заслужила…
…Маючи деякий досвід оповідань про подібні чудесні історії, кореспондент «ОВ» не міг не поцікавитися в хрещеників маленької графині поводженням її кровної матері.
Олена Романова, вичекавши якийсь час після закінчення «умовного строку», спробувала... одержати компенсацію в розмірі $150 тис. З міліцією жінка судитися не зважилася. Основний удар, за порадою адвокатів, скерувала по родині італійського будівельного магната. Мовляв, товстосум і його дружина, маючи представництва компанії не тільки в Сумській, а й в інших областях, банально «купили» керівництво Будинку маляти, а ще докторів, що оформляли документацію перед удочерінням Марини Найдененко. «Негарні люди» буцімто скористалися скрутним становищем матері-одиначки, не підказали бідачці, де нашкрябати 70 гривень на нотаріуса, що оформив би згоду громадянки Романової на вдочеріння її дитини сторонніми людьми.
Жінка розраховувала на те, що історію 10-літньої давнини в Сумах призабули, а люди, які підтримали Маринку у ті роки, нині не служать у місцевій міліції. Документального ж доказу, себто відеокасет, сторона відповідача не надасть, принаймні до повноліття дівчинки.
Особовий склад апарату Головного управління МВС у Сумській області за ці роки справді дуже змінився. Генерал Пєтухов уже давно служить у Криму, донедавна очолював Головне управління МВС України в Севастополі. Світлана Павловська теж пішла на підвищення: керує прес-службою Внутрішніх військ України. Іван Кулинич й взагалі звільнився з органів. Панотець, що робив таїнство хрещення Мариночки, – теж не перший рік мешканець столиці...
Проте суд відмовив у задоволенні позову. Навіть більше: суддя Валентина Павлова пообіцяла у випадку повторної спроби Романової покористуватися із власного ж злочину вишукати можливість запроторення її за ґрати. Цього разу вже не умовно і на тривалий термін.
