Напередодні Дня інваліда за завданням редакції я відвідав спеціалізований санаторій для інвалідів «Салют». Коли зайшов до кабінету його директора Миколи Васильовича Іванова, заслуженого лікаря України, кавалера ордена «За заслуги», він переглядав пошту. Дочитавши листа, він посміхнувся і простягнув пописаний синім чор­нилом лист паперу мені:

– Подивіться. І таких прохань дуже багато.

Писала Катерина Григорівна Мирошниченко, інвалідка, дитя війни з Харкова: «Я прошу Вас дуже і дуже допомогти придбати путівку навіть за готівку для лікування в санаторії «Салют». Я вже була в санаторії «Салют», і мені дуже і дуже допомагає ваше лікування мого остеохондрозу хребта, через який я лежу по 2-3 місяці на рік у лікарні. Із щирою до Вас повагою».

– Напевне, особливо приємно читати таке напередодні свята? – запитав я, повертаючи листа.

Микола Васильович відповів:

– Звичайно, приємно. Хоча це свято породжує радше не почуття радості, а тривоги та занепокоєння в душі. Бо нелегко живеться нині інвалідам. І наш санаторій для них, як острівець надії на те, що їх здоров'я поправиться, що вони відчують справжнє, а не позірне піклування про себе.

– Перш ніж зустрітися з Вами, я про­читав записи у Книзі відгуків, пропозицій та зауважень. Вони переважно пронизані щирою вдячністю до лікарів, медсестер, технічного персоналу та особисто Вас.

Теплі слова написали Андрій Криворотько із Запоріжжя, Микола Нагорний з м. Ромни, Євген Юрчак із села Великий Любень Львівської області, Володимир Попов із Луганська. А ветеран ВВВ Раїса Леонтіївна із Донецька написала вірші, які закінчила такими словами: «Низький уклін Вам до самої землі від ветеранів Великої війни». Коли я закінчив читати записи у Книзі відгуків, підійшла Галина Леонтіївна Синжук, щоб залишити свій відгук. Вона Герой Соціалістичної Праці, була першопрохідницею налагодження молочної промис­ловості на основі нових техно­логій, навчила плеяду майстрів з експлуатації устаткування. У свої 84 роки Галина Леонтіївна дуже вдячна за піклування, проявлене щодо неї в «Салюті». «Я дуже задоволена і висловлюю від чистого серця велику вдячність лікарям та сестричкам за їхню доброту і терпіння до нас, людей з різними характерами». Ця мудра та життєрадісна жінка, яка знає справжню ціну праці та людської доброти, особливо відзначила лікарів Юрія Володимировича Череватенка та Магду Іванівну Корнєєву, медреєстратора Валентину Володимирівну Савченко та медичну сестру Валентину Семенівну Багдасарян.

Поінформувавши про це директора санаторію, я запитав:

– А Ви знайомитеся із записами у цій, я б сказав, Книзі настрою тих, хто лікується у «Салюті»?

– Я періодично читаю ці записи. Адже наші пацієнти поряд із вдячністю висловлюють і свої побажання, зауваження, висловлюють якісь скарги. Ми їх враховуємо. Раніше були нарікання на брак тепла. Тепер ця проблема в минулому – у котельні встановлено новий котел. Поступово старі меблі замінюються новими. Арсенал медичного устаткування поповнюється сучасними зразками.

Коли до нашої бесіди приєдналася заступник директора з лікувальної роботи Валентина Миколаївна Чернишова, я запитав про те, як Міністерство праці та соціальної політики фінансує санаторій, який перебуває під його кураторством. У відповідь почув, що реабілітації інвалідів сьогодні приділяється постійна увага. Нещодавно директор зустрічався із першим заступником міністра Лідією Миколаївною Дроздовою, яка особисто контролює виділення коштів на потреби санаторію, зокрема й на посилення його матеріально-технічної бази, на ліки та харчування.

– До речі, скільки гривень виді­ляється на кожного, хто лікується, в день? – запитав я.

– У межах сорока гривень. Зви­чайно ж, хотілося б мати куди біль­шу суму, але якщо порівняти з минулим роком, то очевидне поліпшення. Погано лише, що ціни на продукти різко зростають, – сказав Микола Васильович.

На мою пропозицію поспіл­куватися з інвалідами, що ліку­ються, і директор, і його заступник відгукнулися охоче. Побувавши у спальному корпусі, у лікувальному відділенні, у їдальні, у клубі та бібліотеці, я не почув скарг від людей. Усі вважають, що в теперішніх кризових умовах санаторій «Салют» для інвалідів і йому подібні лікувальні установи можна вважати променями у темному царстві для інвалідів, і їх треба берегти за усіх існуючих проблем, які прагнуть розв’язувати медики на благо людей, які потребують допомоги.

– Миколо Васильовичу, Катерина Григорівна із Харкова просить допомогти їй придбати путівку за готівку. Таке можливо?

– На жаль, ні. Путівки інвалідам війни до «Салюту» в усіх регіонах України виділяються органами соціального захисту. Причому безкоштовно.