Свято для дітей
«У світі є лише одна річ, перед якою слід упасти на коліна, це – доброта», – пригадала я вислів Віктора Гюго. На жаль, про це ми пам’ятаємо нечасто. І надіючись, що краса врятує світ, на мою думку, доречно буде додати – краса та доброта врятують світ! Адже насправді добра людина завжди красива. У тому, що людська доброта не має меж, вкотре мали змогу переконатися відвідувачі Різдвяного ярмарку, яка цими днями проходила в Одеському парку імені Гамова.
Дитяче благодійне свято «Різдвяний ярмарок» – соціальний проект, основною метою якого є подання допомоги соціально незахищеним верствам населення. Гості свята мали змогу ознайомитися зі звичаями та культурою українського народу, з традиціями святкування Різдва Христового. Організаторами казкового дійства були Благодійний фонд «Міжнародна допомога «Добрий Самарянин», «Центральна Церква» християн віри євангельської; Благодійний проект «Добра Справа» за підтримки управління внутрішньої політики, управління молодіжної та сімейної політики Одеської міської ради.
Святкування відбувалося в заздалегідь вибудуваному містечку «Зимова казка». Присутніх розважали веселі клоуни, Дід Мороз і Снігуронька, Міккі Маус, Вінні Пух та інші казкові персонажі. Малюки із задоволенням бавилися зі своїми новими друзями, грали в різноманітні ігри, каталися на санках, ласували смачненькими гостинцями. Здавалося, скільки ж треба цим дітям для щастя? Не так ті призи та подарунки, і навіть не святкова вистава чи то безплатні солодощі… Ніщо їм не принесе такої величезної радості, як притаманне кожній людині почуття, що вона комусь потрібна.
Радісні обличчя, щасливі усмішки та вдячні оченята – таку щирість нині вдається спостерігати рідко. Попри зимову холоднечу на вулиці, на ярмарку тепло та світло. Для маленької Віолетти, яка прийшла на свято з братиком, подарований ведмедик відтепер став найулюбленішою забавкою… Бо іграшка – ручного виготовлення. Може, й не така дорога, проте зроблена з душею.
– Як назвеш свого ведмедика? – питаю у Віолетти.
– Морозко, – відповіла мені дівчинка,– це ж мені Дід Мороз подарував!
Мені лишалося мовчки дивуватися дитячій наївності – маленька Віолетта так щиро вірить в існування Діда Мороза, як і в своє світле майбутнє. Не дай Бог таким мріям не здійснитись…
Аліна ОНІКА,«Одеські вісті»
Щоб було добра доволі в хаті, льосі і в коморі
Віншування своїх односельців та театралізовані дійства у новорічно-різдвяні свята вже давно стали традиційними в сільській громаді села Загнітків. А все тому, що відродженню фольклорної спадщини українського народу, його традицій, звичаїв, обрядів керівники народного фольклорного колективу «Витоки» Єфросинія Сторож та Сергій Олійник надають особливу увагу.
– Дуже важливо не розгубити традиції власного народу, наших дідів, батьків, – переконана директорка Будинку культури Єфросинія Сторож. – Коляда, Щедрий Вечір, свято Василя, Водохреща, Великдень, Зелені свята – це духовна спадщина нашого народу, яку ми маємо зберегти для майбутніх поколінь.
Керівники колективу пригадують, що перший сценарій різдвяного дійства складався переважно з усім відомих колядок та щедрівок. Але вони відчули душею потребу збереження автентичності Різдвяних свят. І щороку їхні вертепні драми, обрядові дійства повняться все новими й новими текстами колядок, щедрівок, величальних пісень. Єфросинія Григорівна сама пише сценарії, які вирізняються загнітківським колоритом, збирає автентичні тексти колядок, щедрівок з уст односельців, сільського церковного хору. Костюми у вихованців колективу теж автентичні, дісталися їм із бабусиних скринь. А різдвяні атрибути, маски хлопчики і дівчатка майструють самі. І з приходом Різдвяних свят поринають у феєричну атмосферу обрядодійства, торкаючись душею прадавніх витоків.
І нинішнього року, щойно почалися Різдвяні свята, поспішили від хати до хати веселі колядники, щедрувальники з народного фольклорного колективу «Витоки». Не зраджуючи народним традиціям, діти гукали: «Пане господарю, запроси Вертеп до хати, радісну новину хочем розказати. Про народження Христа величну співаєм, Сина Божого в колядках прославляєм»…
І немає такої хати, в якій би не лунали колядки та щедрівки «Витоків», немає такого господаря, якого вони не вшанували б, і який би їм був не радий. Адже у народі є повір’я: коли колядники та щедрувальники до хати йдуть, то буде цілий рік в хаті жито, пшениця і всяка пашниця.
За Колядою йде Щедрий вечір, а разом з ним – і фольклорний колектив з різдвянообрядовими персонажами Меланки, Кози, Поводиря, Лікаря, Міліціонера, Діда та інших. Підійшовши до чергового вікна, ряджені просять у господарів дозволу щедрувати: «А чи вдома, вдома пан господар? Доброго дня, господарі, в вашій оселі. Прийміть наші побажання на свята веселі. Дозвольте щедрувати!». І злітає від оселі до оселі «Щедрий вечір в вашій хаті, щоб були ви в ній багаті, щоб було вам всім доволі в хаті, в льосі і в коморі». Щедрувальники найперше віншують сільського голову Михайла Сливінського, ветеранів Великої Вітчизняної війни і праці, багатодітні родини і всіх трудівників села. Нинішнього року своїм багатим різдвяним репертуаром (десяток щедрівок і не менше колядок) колектив «Витоків» приємно вразив односельців, і в кожній хаті дітей щедро обдаровували цукерками, фруктами, грішми. А за те, що славили господарів та родину, діти отримували різдвяні подарунки.
На ці Різдвяні свята колектив веселив село обрядом водіння Кози та пустощами Меланки.
– Дозвольте, господарі, Козу ввести до гурту. Нехай крутить Коза хвостом, буде житечко кустом. Де коза ногою туп, жито родить аж сім куп, – нагадували щедрувальники господарям, і ті їх радо запрошували до світлиці, де на покутті стояв Дідух, і стіл вгинався від щедрих страв.
А Меланка, зайшовши до хати, показувала, яка вона добра господиня, і все робила навпаки: носила в шапці воду, доїла в решето корову, підмітала хату в різні боки. Всі ряджені розігрували сценки, жартували.
Обряди щедрування, маланкування перетворилися у Загніткові на святкові забави, своєрідний сільський карнавал з костюмами, масками, піснями, танцями, магічними діями, обрядовими іграми. Його учасники розігрували сценки-інтермедії, водили хороводи, виконували обрядові новорічні пісні. Обрядові пісні та дійства у цьому селі ввібрали в себе весь національний колорит українського і молдавського народів, культури яких тут тісно переплелися і гармонійно доповнюють одна одну.
Шануймо наші народні традиції, як це роблять у Загніткові. Засіваймо ниву життя добром і любов’ю. І нехай несеться від хати до хати «щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я»!..
Любов ДМИТРІЄВА
