Кредитна історія…
За останні 20 років сільськогосподарське виробництво нашої країни дуже змінилося. Якщо не сказати інакше – перекривилося. Площі посівів зернових збільшилися на 1254 тис. га, при цьому вал зменшився майже на 5 млн тонн. Якщо у 1990 році врожайність зернових та зернобобових в Україні становила 35,1 ц/га, то в 2009-му – 29,8 ц/га. Для порівняння: у Франції врожайність становить 69, у Німеччині – 66 ц/га.
Але ми навели середньостатистичні дані по Україні. Однак є приємні винятки – сільгосппідприємства, які дотримуються технології обробітку землі, купують нову, високопродуктивну, техніку і в результаті домагаються значно більшої віддачі від полів – у них врожайність наближається, так би мовити, до світових стандартів. Більшості ж вітчизняних виробників хліба «палиці в колеса» ставить хронічна нестача коштів.
Чому гроші «вимиті» з обігу – тема окремої розмови. Але дефіцит ресурсів, погодьтеся, могли б заповнити кредити. Розумна й доступна система кредитування сільгосппідприємств допомогла б багатьом з них значно збільшити показники виробництва.
Сьогодні, напередодні чергової весняної посівної кампанії, питання матеріального забезпечення знову гостро постало на порядок денний. Як кредитуються підприємства в районах? Які банки й на яких умовах надають свої фінансові ресурси? І наскільки складна процедура оформлення кредитів?
Про стан справ у господарствах Болградського району ми попросили розповісти начальника фінансового відділу управління АПР Болградської райдержадміністрації В.І. Адам:
– Минулого року програми щодо здешевлення кредитних ставок з державного стабілізаційного фонду не було. Кредитна ж ставка за банками доходила до 28%, тому ніхто не ризикнув погоджуватися на такі умови, – розповідає Валентина Іванівна. – Щоправда, було обіцяно, що будуть підтримані сільгосппідприємства, які впроваджують інноваційні технології та розбудовують тваринництво. Так, ПП «Колос», що в селі Виноградному, взяло 29,5 тис. кредиту, а ТОВ «Агропрайм-Холдинг» – 370 тис. грн. Але обіцяного відшкодування частини відсоткової ставки з державної скарбниці вони, наскільки я знаю, так і не дочекалися. Взагалі у 2010 році ми подавали дані на відшкодування, зокрема з перехідних кредитів, у розмірі 399 тис. грн, але, на жаль…
Але ж у 2009 році, наприклад, держава погашала 8,9% кредитів, знизивши, щоправда під кінець року цей показник до 1,5%. Та все-таки у 2009 році сума освоєних кредитів з Болградського району склала понад 36,8 млн грн. Щоправда, взяли в банків у борг лише чотири підприємства, і значну частину цієї суми (35 млн грн) освоїло ТОВ «Агропрайм-Холдинг» – вони закуповували насіння, ПММ і добрива, а також племінний молодняк для нового племрепродуктора. Із 36,8 млн грн кредитів держава компенсувала понад 1 млн грн. Свої грошові ресурси селу тоді надали «Райффайзен банк Аваль», «Імексбанк» та «Південний».
Судячи з озвучених цього року намірів уряду, у державній скарбниці на погашення кредитної ставки закладено більше коштів, ніж було у 2009 році. Як складеться на практиці, – подивимося. Цього року в Болградському районі лише дев’ять сільгосппідприємств заявили про свій намір взяти кредити на загальну суму 5,3 млн грн. Переважно це короткострокові кредити під посівну. Найактивніше кредитує сільгоспвиробників «Райффайзен банк Аваль», а також «Ощадбанк», – відзначила Валентина Іванівна Адам.
Наскільки кепські справи із кредитуванням підприємств АПК в останні два роки, говорять дані Мінагрополітики. Якщо в 2008 році кредитування сільського господарства становило 20 млрд грн (урожайність зернових в Україні склала 34,6 ц/га), то в 2009-му – близько 5,8 млрд, тобто скоротилося в 3,5 раза (урожайність – 29,8 ц/га). Коментарі, як кажуть, зайві.
За даними «КоммерсантЪ Україна», у жовтні минулого року уряд України попросив Всесвітній банк розширити інвестиційний портфель, включивши до нього кредитування сільського господарства. Прем’єр-міністр Микола Азаров під час переговорів із віце-президентом ВБ Інгером Андерсеном заявив: «Уже у 2010 році дефіцит зерна у світі досягне 60 млн тонн і, мабуть, у найближчі десять років світ зіштовхнеться з дефіцитом продовольства, у той час як Україна потенційно може виробляти понад 100 млн т зерна. Ми здатні стати частиною глобальної програми продовольчої безпеки. Інших ресурсів, які могли б забезпечити таку програму, крім ресурсів Всесвітнього банку, напевно, не існує», – відзначив М. Азаров. І. Андерсен пообіцяв ретельно вивчити цю ідею під час підготовки нової стратегії ВБ. Але відзначив: для позитивного вирішення питання Україні необхідно провести цілу низку реформ – врегулювати проблеми ринку землі, досягти стабільного режиму експорту, створити сприятливий інвестиційний клімат.
Що ж, віце-президент Всесвітнього банку знає, про що говорить. Жодні закордонні кредити не допоможуть сільському господарству України, коли «правила гри» перебувають у режимі «ручного управління».
«Ми зобов’язані йти в ногу з часом»
Приватному підприємству «Колос», яке обробляє в селі Виноградівці близько 2 тис. га землі і є на сьогоднішній день найкращим виробником у районі, кредити свого часу допомогли стати на ноги:
– Ми брали гроші для купівлі нових високопродуктивних комбайнів, щороку купували по одному, – розповідає керівник цього підприємства Георгій Михайлович Кочмар (на знімку). – На той період, до 2008 року, умови кредитування для нас були дуже вигідними: ми позичали під 17% річних, причому 14% погашалося за рахунок коштів держави. Фактично нам видавали кредити під 3%, і це – дуже добре. Саме у минулі роки роками за допомогою кредитів нам вдалося значно оновити техніку, і я радий, що ми тоді на це пішли – сьогодні працюється легше. Безумовно, якби така програма підтримки тривала, я неодмінно б узяв кредит і цього року – хочеться придбати нові трактори, найсучасніший зерновий комплекс. Ми повинні, ми просто зобов’язані йти в ногу з часом! Але ситуація в країні зараз нестабільна, і ми не можемо ризикувати. Цього року вирішили обійтися своїми коштами. Хоча, повторюся, сільгосппідприємствам для їхнього розвитку кредити необхідні.
«У мене гарна кредитна історія»
Одне з небагатьох підприємств у Болградському районі, яке цього року скористалося кредитами, – ПП «Гюрюш».
– Цього року я брав кредити під посівну – на насіння, добрива та інші видаткові матеріали, – говорить керівник підприємства Георгій Петрович Терзі (на знімку). – У заставу ми оформили комбайн. Відсоток кредиту – 18-19%, плюс страхові. Більшу частину коштів ми взяли в «Райффайзен банку Аваль», а також в «Ощадбанку». Проблем з оформленням у мене не було – процедура зайняла близько місяця. В «Авалі» навіть усіляко сприяли тому, щоб усі документи були готові у найкоротший термін. У ПП «Гюрюш» гарна кредитна історія, ми завжди з боргами розраховувалися вчасно й цілком – банки нам довіряють, нас намагаються підтримати. Словом, особисто в мене проблем із кредитами немає жодних.
«Такі відсотки для нас неприйнятні»
Голова СВК «Баннівка» Василь Георгійович Пундєв (на знімку)цього року також не ризикнув звертатися до банків:
– У попередні роки нам доводилося брати кредити – для поповнення обігових і основних коштів. Тобто, для придбання видаткових матеріалів на посівну та нової техніки. Але тоді ми мали можливість брати кредити під 17%, причому значну частину кредитної ставки погашала держава. У 2010 році стан справ інакший – нам пропонували кредити під 24 – 28% річних! Наше сільгосппідприємство, безумовно, потребує кредитування. І не лише наше – практично всі. Але максимальна відсоткова ставка, яка була б прийнятна для нас, – хоча б 17-18%, я вже не прошу 4-5%, як у країнах Євросоюзу.
Антоніна Бондарева,власкор «Одеських вістей», Болградський районФото авторки
Хліборобам легше не стало...
І розжирілий американський бабак, і наш «синоптик» – карпатський ведмідь пророкували цього року пізню весну. Але і без них місцеві аграрії бачать, що запізнілий сніг, який повалив по всій області, і заморозки ночами ще довго не пустять сівачів у поле.
Під урожай поточного року уже посіяно озимих культур на 934,3 тис. гектарів. Вони перебувають у задовільному стані, а волога, що нагромадилася у метровому шарі, дозволяє сподіватися на гарний урожай.
Звичайно, за умови, що посіви одержать необхідне підживлення мінеральними добривами по талому снігу. Потрібна кількість агрохімікатів начебто є, відповідно до оперативної звітності. Але необхідні «вітаміни родючості» поки що одержав тільки кожен десятий гектар.
Ті ж добрива потрібні і при проведенні сівби ярових. А площа таких посівів цього року збільшилася на 15 відсотків і досягла 816 тис. гектарів. При цьому були враховані і запити ринку. Збільшаться масиви під гречку, просо, сою та кукурудзу. На жаль, знову будуть обділені посіви кормових культур, для яких виділено площі в чотири рази менші, ніж того потребують сівозміни.
У Головному управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації журналістів запевнили, що весняно-польові роботи будуть проведені успішно. При цьому посадовці посилаються на цілковите забезпечення кондиційним насінням, яке пройшло попереднє протруєння. На наявність достатньої кількості гербіцидів, захисних засобів. Із районів повідомляють, що майже завершено підготовку до сезону тракторів, культиваторів, сівалок, дискових борін. Але статистика – це одне, а реальність – вкрай зношений машинно-тракторний парк, який, в основному, давно проситься на металобрухт.
Тверда впевненість перетворюється на сумніви, щойно мова заходить про фінансову підтримку місцевих хліборобів. Скажемо, для успішного проведення всього циклу весняно-польових робіт потрібно понад 2 млрд гривень. Половина з них начебто є в самих господарствах, ще частина надійде з інших джерел. Але 300 млн, як мінімум, все-таки треба залучити у вигляді кредитів банків. Навчені гірким досвідом (за 20 відсотків річних) сільгосппідприємства та фермери дуже неохоче йдуть на таку кабалу. Але і їх відверто понукують із владних кабінетів різних рівнів. Навіть спеціальні робочі групи з цього приводу створили.
Але справа йде дуже туго. На сьогоднішній день одержано кредитів утричі менше від потреби. Розмови про те, що підготовлено необхідні документи ще на таку ж суму, мало заспокоюють.
А тим часом на ринку знову підлетіли ціни на ті ж мінеральні добрива, пально-мастильні матеріали, захисні засоби посівів від хвороб і шкідників.
Наприклад, якщо рік-два тому за тонну аміачної селітри селяни платили 1400 – 1600 гривень, то зараз удвічі більше. Ціни на дизельне паливо зростають майже щодня. І від 5 гривень за літр у перших числах березня піднялися до 8,55 грн. Але ж посівна ще не почалася.
Подорожчала і техніка. Скажімо, той же комбайн «Дон», якому дали нову назву «Агрос», лише прикрасивши деякими «наворотами», коштує вже не 500 тисяч, а мільйон гривень. Але ж виробничі характеристики як були, так і залишилися у межах 30 гектарів за світловий день.
Ухвалено виділити з Державного бюджету 5 млрд гривень на придбання зерна. Провадити форвардні закупівлі доручено горезвісному Аграрному фонду України. Тепер кожен керівник господарства або фермер повинен їхати на уклін до представників фонду і погоджуватися із запропонованими цінами. Тому і «ходоків» поки що мало...
Ось така ситуація на сьогодні. Чи зміниться вона завтра? Сподіватимемося. Але одне зрозуміло: не таке мусить бути ставлення до тих, хто вирощує хліб, забезпечує продовольчу безпеку країни, активно зміцнює її економіку та наповнює Державний бюджет.
Олексій Степанов
