Не пий з копитця...

Наука cтверджує: дві третини людського організму складаються з води. Ще Авіценна говорив про те, що 999 з 1000 хвороб пов’язані зі станом води, яку споживає людина. Через тисячу років слова знаменитого лікаря підтвердили дані ВООЗ: неякісна питна вода є причиною майже 80% усіх захворювань і смертей в усьому світі.

У нинішньому столітті проблема забезпечення чистою водою повсюдно стала однією з найважливіших. Так, сьогодні в умовах безводного Буджацького степу вода вже перетворюється на досить цінну та дефіцитну сировину. Серце Буджаку – Саратський район, серед багатьох інших, на жаль, опинився пасербицею. В обласних програмах щодо водопостачання, розрахованих до кінця 2011 року, докладно район не згадується. А тим часом у ньому є такі населені пункти, де вода подається населенню лише 2-3 рази на тиждень. Подекуди воду в першу половину дня «нагнітають» на один край села, у другу – на протилежний. Серед тих, що найбільше потерпають від безводдя – Петропавлівка і Фараонівка. Не кращі справи у Кулевчі та в сусідній із нею Сергіївці. Вода з артсвердловин цих сіл має досить високу мінералізацію. Нирково-кам’яна хвороба тут стала траплятися частіше навіть у дуже молодих людей.

У заснованій німецькими переселенцями Надежді ще збереглися викопані ними колодязі. Ключову воду з них п’ють, на ній готують їжу. Водопровідну ж, яка добувається з підземних глибин 220 – 240 метрів, використовують тільки як технічну і для господарських потреб. Хоча остання часто подається з перебоями.

На перший погляд благополучному, обладнаному центральним водопроводом та водовідведенням райцентрі Сарата теж є проблеми. Тут явно позначилася критична ситуація з питною водою. Перший, досить тривожний дзвінок пролунав на початку січня минулого року. Другий «снаряд» влучив у ту ж воронку перед новорічною ніччю, 31 грудня.

Нагадаємо читачам, що з водопровідних кранів «нижніх» вулиць Сарати потекла рідина з поганим запахом. Версій того, що сталося, виявилося декілька. Багато хто говорив про потрапляння до центрального водопроводу каналізаційних стоків або підґрунтових вод, «удобрених» численними усмоктуючими вигребами «нижньої Сарати».

Причини та наслідки

З часу останньої аварії і до сьогодні ситуація перебуває під пильним особистим контролем губернатора, обласного та районного керівництва. Для кардинальних змін системи водопостачання та каналізування селища обласною владою виділено 914 тисяч гривень. Але з усього видно, грошей цих, з урахуванням розробки проекту реконструкції зазначених систем, виявиться недостатньо.

Не перший рік у Сараті говорять про кричущу проблему – реконструкцію очисних споруд. За злою примхою вони були споруджені на підвищенні селища, за 2,5 кілометри від каналізаційно-насосної станції, розташованої у низині, неподалік від річки Сарати. При цьому фахівці, які пропрацювали у місцевому ВУЖКГ десятки років (нині КП «Сарата»), авторитетно заявляють, що восьмикілометровий самопливний колектор, спрямований до КНС, у Сараті побудований... «пунктиром». Інакше кажучи, за цілісність водовідвідної системи ніхто не ручався навіть у час здавання об’єкта наприкінці 1987 року. Нині, через чверть століття, убогість замуленої саратської каналізації ніхто сумніву не піддає. Як і те, що «умовно очищені стоки» могли постійно переволожувати нижні шари ґрунту в селищі. У результаті каналізаційний вміст прозаїчно потрапляв до водо­гінної мережі, яка традиційно відключається у нічний час доби.

Що ж до жалюгідного стану водопровідної системи, яка живиться з артсвердловин, то потрібна негайна заміна на значній довжині зношених труб. Ситуацію ускладнили подавання води за графіком, її постійне нічне відключення. А от на те, наскільки негативно це вплинуло на стан здоров’я маленьких і дорослих саратців, є однозначна відповідь.

Кілька років гострою проблемою, пов’язаною з водопостачанням населення, займалася головна державна санітарна лікарка Саратського району Надія Іванівна Волкова. З часу її прибуття до Саратського району у 2003 році очолювана Волковою служба щороку провадила аналіз захворюваності на кишкові інфекції. У результаті з’ясувалося, що за період з 2005-го по 2009 рік захворюваність на гострі кишкові розлади у нижній (аварійній!) частині селища значно вища. Причому зі щорічною тенденцією в бік збільшення. Найпостраждалішими при цьому виявилися діти до 4 років. Відсоток нестандартних проб води за п’ятирічний термін майже потроївся! А найбільший рівень захворюваності на ГКЗ практично збігався за часом подавання води, яка не відповідає стандартам за бакпоказниками.

– За час ліквідації наслідків останньої надзвичайної ситуації, – розповідає Надія Волкова, – ми взяли понад 150 проб води з різних районів Сарати. І хоча патогенної флори не було виявлено, вода за мікробіологічними показниками не відповідала нормі. Вжиті екстрені санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи частково виправили ситуацію. Проте назагал стан водопостачання та каналізування в селищі треба оцінювати як критичний. Даною життєво важливою проблемою не займалися десятки років. Слід терміново розв’язувати питання альтернативного водопостачання при аварійних ситуаціях. Адже досі на весь район не придбано бодай однієї водовізки! Ми багато разів зверталися з листами та приписами до різних рівнів місцевої влади, зокрема з вимогами провадити щоденний аналіз води, яка подається населенню. На жаль, лабораторія у КП «Сарата» досі відсутня. І якість питної води постійно змушена перевіряти акредитована санбаклабораторія Саратської СЕС. Саме вона попереджає, чи можна пити з «копитця».

Люди чекають на зміни

– У Сараті порушено буквально всі технології подавання води, зокрема роботи свердловин, – говорить голова Саратської райради Віктор Степанович Чемерис, – тому не дивно, що проби питної води багаті на нестандартні параметри. Зараз свердловини промиті, їхній дебет збільшено у два-три рази. З райбюджету ми терміново виділили 30 тисяч гривень для хлорування води. Зараз розглядаємо наболілі питання щодо перекладання гілки магістрального водопроводу від поліклініки.

Приховати якусь частину проблеми, яка існує у Сараті, вкрай складно. Буквально в самому центрі селища, на одній з його площ, звідки рейсові автобуси вирушають по всьому району, на поверхню постійно просочується вода. Достовірне її походження невідоме. Одні припускають, що з-під асфальту пробивається волога з пошкодженого водопроводу. Інші стверджують, що протікає злощасний «пунктир» самопливного колектора. Дражливість ситуації полягає і в тому, що калюжа, яка не просихає, у спеку і холод темніє буквально за сотню метрів від головного адмінбудинку. Коли ж, нарешті, з’явиться керівник, який зможе розв’язати і цю «складність» для мешканців? Зараз у Сараті очікують на призначення нового голови РДА.

Загалом за п’ять останніх років на посаді голови Саратської РДА встигли потрудитися сім чоловік. Люди щиро кажуть, що ладу в селищі та районі мало через безперервну кадрову чехарду. Сьогодні депутатський корпус Саратської райради від імені районної громади звернувся до Президента України з проханням призначити керівника, який чудово знає соціально-економічне становище в районі та здатен із перших днів роботи сприяти розвиткові основних виробничих сфер. Словом, вихідця з цього ж району, який проявить себе справжнім господарем, піклуватиметься про добробут людей, а у якості одного з першочергових завдань визначить водопостачання всього району. Уже не перший рік саратці терпляче чекають поліпшення...

Тетяна Гурічева,власкор «Одеських вістей»,Саратський район

Пріоритети розвитку

Арцизький центральний міський ринок: вчора й сьогодні. Як впливає на його життєдіяльність розширення переліку послуг, що надаються підприємцям-торговельникам? Про це ми розмовляємо з головою правління райспоживспілки Анатолієм Федоровичем СТОЯНОВИМ.

– Анатолію Федоровичу, Ви в торгівлі не новачок. На нинішній посаді Ви – четвертий рік. За цей час центральний міський ринок зазнав значних змін. Його не впізнати. На вході встановлено гарні ажурні ворота...

– Ринок був постійним болем ще мого талановитого попередника Василя Івановича Майданського. Я теж розумів: якщо ринок і далі «проїдатиме» усе зароблене – добра не чекай. Тому насамперед налагодили належний конт­роль над використанням коштів. І тепер кожна копійка йде, передусім, на розвиток ринку, модернізацію його матеріальної бази, зростання числа послуг та їх якості. Минулого року ці кошти склали понад 600 тисяч гривень. З них половина – інвестиції. Такі витрати, як показав час, виправдані. Поміркуйте самі, на ринку працює приблизно 600 підприємців. Щороку його відвідують близько 3 тисяч городян. Приїжджають у базарні дні й жителі із сіл. То ж він затребуваний і перспективний.

– І звичайно ж, вимагає до себе постійної уваги. Тим більше, що південний бік ринку постійно залитий водою, яка нікуди не стікає.

– Так. Хтось свого часу тут побудував двоповерховий магазин без урахування того, що нижня частина ринку лежить на плавунах. Стоків не було, і десятків три контейнерів після кожного дощу опинялися, що називається, «по коліно» у воді. Розв’язання проблеми ми знайшли. Понад 80% території ринку вимощено фігурною кольоровою плиткою. Тепер скрізь чисто, сухо й прибирати зручно. По суті, докладання рук вимагав кожний метр ринку. Ви помітили, як ми впорядкували торговельні ряди? Не може спокійно згадувати, як сильним вітром зірвало лист шиферу з одного зі старих примітивних торговельних місць. Добре що не на людину впав. Якщо відверто, то раніше якихось 15 – 18 місць були оплачуваними, а інші перебували в тіні. Із цим треба було покінчити. І ми побудували бутики, які дали одразу 48 робочих місць замість попередніх 18. Додалося їх за рахунок переміщення контейнерів. Побудували й рибний павільйон. Закупили холодильне устаткування, зробили каналізацію, освітлення. Тепер павільйон одержує непогані відгуки покупців. Молочний корпус, без перебільшення, нині в ідеальному стані. Завершуємо реконструкцію м’ясного корпусу. Прилавки покриті «нержавійкою». Працюють потужні холодильники. Відтепер 6 постійних торговельних місць відведено для торгівлі виробникам вирощеної продукції. А продають вони її за нижчою ціною, ніж перекупники.

– Анатолію Федоровичу, як впливає на справи ринку новий Податковий кодекс?

– Якщо чесно, то ми зазнали певних втрат. Наприклад, паркування погодинне відтепер, по суті, нерентабельне. Дорого воно обходиться власникам авто. Не кожний захоче заїхати. Але такі правила регламентує Податковий кодекс. Так, реформації мають бути. І податки треба платити. І найнятого працівника підприємець зобов’язаний забезпечити майбутньою пенсією. Його нинішні щомісячні виплати – це 300 гривень. До Пенсійного фонду і за патент 120 гривень. Люди вони зайняті. Тому створити для них максимум зручностей – завдання, яке ми вирішуємо поетапно та цілеспрямовано. Максимально наблизили до торгівців службу побуту. Сьогодні на території ринку працює перукарня. Нещодавно відкрилося чудове кафе із затишною малою залою. У меню є й перші страви. Незабаром запрацює медпункт із його господинею – медсестрою-діагностиком. Після повної реконструкції ринку встановимо питні фонтанчики. Продовжимо озеленення. Знаєте, я завжди пам’ятаю про те, що багато хто працює на цьому ринку вже по 20 років. Він став їхньою другою рідною домівкою. А отже, їм тут має бути комфортно.

– Кілька років тому в Арцизі з’явився ще й овочевий ринок. Територію під нього відведено чималу. Я знаю, що роботи тут непочатий край. Як вона просувається?

– Колись на цьому місці був пустир. Ми прорахували все і вклали кошти на асфальтування. Зараз продовжуємо устатковувати території. Обов’язково побудуємо платний туалет. Але ця послуга й для торговців, і для покупців буде на 40 відсотків дешевшою, ніж у приватника. Як це вже практикується на інших ринках. Ми, як кажуть, на льоту підхоплюємо усе корисне, що вважаємо за потрібне застосовувати у себе. Справді, чому, наприклад, той же ринок «7-й кілометр» за рахунок місячного збору макулатури відкриває по бутику, а ми її спалювали? Тепер збираємо, сортуємо й здаємо до заготконтори. Тим більше, що по неї працівники приїжджають самі. Ну, а в перспективі бачу наш ринок критим. Так, проект цей дорогий. Але ж під лежачий камінь вода не тече. Адже дехто скептично ставився до вимощення усієї території плиткою. Але справу зроблено. На користь усій громаді.

– Звичайно ж, поліпшення умов торгівлі спричиняє й підвищення виплат за послуги. Напевно, це викликає негативну реакцію?

– Це так. Але люди розуміють, що всі ці кошти вкладаються у розвиток мережі ринкових послуг. Тобто, для їхньої ж користі. І я вдячний їм за це розуміння. Хочу особливо підкреслити, що керівники ринків Тетяна Афанасіївна Безкровна та Олександр Анатолійович Михайлов раціонально використовують зароблені кошти, спрямовуючи їх на модернізацію.

– Анатолію Федоровичу, Арцизький міський ринок минулого року, єдиний з йому подібних в області, було нагороджено Грамотою УКООП спілки. Це висока оцінка роботи всього колективу.

– Нагороду сприйнято не як привід до заспокоєння на лаврах. Вона зобов’язує працювати краще. Планка відповідальності піднімається.

Таїсія Баранова,власкор «Одеських вістей»,м. Арциз