У пресі, інтернет-виданнях пройшла інформація про те, що гряде адміністративно-територіальна реформа. Багато райрад, і їх можна зрозуміти, не хотіли б, щоб їхні райони зазнавали якоїсь трансформації. Це й стало приводом для звертання за коментарем до першого заступника голови обласної ради Миколи ТІНДЮКА. Отже, чи справді на нас чекає адміністративно-територіальна реформа?
Перші розмови про адміністративно територіальну реформу почалися після здобуття Україною незалежності. У 1997 році було утворено консультативну раду з вироблення концепції адміністративно-територіальної реформи України.
У 2005 році при утворенні нового складу уряду для цього напряму було виділено спеціальну посаду віце-прем’єра, яку посів Роман Безсмертний.
Зараз 2011 рік. Це завдання дотепер не вирішено й не могло бути вирішеним. І все тому, що основною метою, за словами Романа Безсмертного, було скоротити бюрократичний апарат і зекономлені кошти спрямувати на ті завдання, які необхідно вирішувати. А в людей запитали?
У Конституції написано, що єдиним носієм влади в державі є народ, який реалізує своє право через органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Провадячи адміністративно-територіальну реформу, ми повинні враховувати всі ці аспекти.
Справді, з початку нового року тема наслідків адміністративно-територіальної реформи, що провадиться в Україні, стала дуже популярною. Дійшло до того, що до обласної ради почали надходити офіційні документи, запити, листи, звертання із Любашівського, Ананьївського, Саратського районів.
Дискусія в пресі, звертання органів самоврядування до центральної влади та найвищого керівництва країни мені здаються багато в чому спровоковані непродуманими діями окремих ЗМІ. Наведу один яскравий приклад.
Першого квітня поточного року на багатьох інтернет-сайтах з’явилася інформація про те, що влада планує об’єднати Рівненську та Волинську області, ліквідувати Кіровоградську тощо.
На жаль, мало хто звернув увагу, що це був день гумору, іноді іменований днем дурня. Я вважаю, що такими серйозними речами, як адміністративно-територіальна реформа, не можна жартувати ні 1 квітня, ні жодного іншого дня.
Сьогодні триває адміністративна реформа, розпочата відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».
І вже зроблено дуже багато: змінено структуру центральних органів виконавчої влади, визначено їхні повноваження, вирішилося багато кадрових питань. Наступний етап - це визначення функцій, місця, повноважень, рівня компетенції, відповідальності інших органів виконавчої влади вже на місцях, тобто обласних державних адміністрацій, райдержадміністрацій, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади. І сьогодні це завдання виконується.
За останні тридцять п’ять років роботи в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування вперше спостерігаю такі масштаби упорядкування діяльності органів управління центральної ланки. І в жодному разі не можна плутати адміністративну реформу з адміністративно-територіальною реформою.
Деякі чиновники навіть дуже високого рангу говорять, що головною метою реформ, які провадяться, є скорочення бюрократичного апарату. Я категорично із цим не згодний. Основне завдання реформ – це забезпечення ефективного управління економічними, фінансовими, гуманітарними, соціальними, регіональними процесами. Ми повинні забезпечити кожному громадянину України доступ до тих послуг, які передбачені та гарантовані Конституцією України й іншими нормативними актами держави. Тобто, послуга повинна бути наближеною до людини. А не людина повинна бігти за послугою.
Поняття «адміністративно-територіальна реформа» містить у собі цілий комплекс заходів організаційного, фінансового та правового характеру. Якщо людині потрібно одержати послугу безпосередньо в селі, отже, функції низової ланки виконавчої влади повинні бути розширеними за рахунок передачі цих функцій з районного та обласного рівнів. І потрібно забезпечити їх відповідними фінансовими ресурсами. Тому слід змінити саму систему формування бюджету, законодавчу базу.
До речі, питання щодо проведених реформ в Україні 11 березня обговорювалися на міжрегіональній нараді під керівництвом голови ВР Володимира Литвина. Усі учасники говорили про необхідність створення єдиної законодавчої бази для провадження таких реформ.
Хочу відзначити, що в щорічному Посланні Президента України Верховній Раді України цілий розділ було присвячено саме питанням адміністративно-територіальної реформи. Глава держави підкреслив, що відсутність ефективної моделі оптимального узгодження інтересів держави, регіонів, територіальних громад в Україні унеможливлює рівномірний економічний та соціальний розвиток усіх областей, різниця між якими є відчутною і продовжує збільшуватися. І тому він робить логічний висновок щодо необхідності провадження адміністративно-територіальної реформи. Але для цього потрібно розробити концепцію державної регіональної політики, яка одержить підтримку уряду та депутатського корпусу. І особливо, щоб вона сприймалася людьми та була зрозумілою для них. І вона повинна базуватися на принципах конституційності, законності, єдності та цілісності території держави, дотримання прав і свобод людини та громадянина, доступу широкої громадськості до вирішування питань адміністративно-територіального устрою, економічної самодостатності місцевого самоврядування, забезпечення населення необхідними послугами. Президент пропонує почати створювати таку концепцію, обговорити її шляхом політичної та громадської дискусії.
Провадження адміністративно-територіальної реформи – занадто важливе питання, щоб сприймати його як явище, яке відбудеться завтра або післязавтра. До цього треба готуватися, ухвалювати комплексні рішення на користь людей. Тому ті розмови, які виникають час від часу, необґрунтовані. І я впевнений у тому, що в Президента така сама думка, і треба його підтримати в цьому.
Я не претендую на виняткове сприйняття моїх суджень, але я поділився своєю думкою, надавши певні факти, спираючись на офіційну позицію центральних органів влади.
Залишаюся переконаним у тому, що серйозні проблеми потрібно розв’язувати по-серйозному, дотримуючись при цьому однієї з відомих заповідей «Не нашкодь».
