Найперша їхня зустріч відбулася, коли Наталка, яка мешкала в місті Володимир-Волинський, приїхала на гостини до родичів у Південну Пальміру. Анатолія, корінного одесита, батьки якого приятелювали із Наталчиною тіткою, попросили познайомити дівчину з перлиною біля моря. Місто дівчині сподобалося, тож вступила до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова вивчати фізику. По закінченні працювала в одній з одеських шкіл.

Анатолій тим часом від­служив у армії, працював, навчався. Дружба, яка зав’язалася з Наталкою після першого побачення, переросла у почуття глибокої сердечної прихильності. Через шість років молоді люди вирішили створити сім’ю і побралися. Анатолій Шаповал саме закінчив Одеську духовну семінарію, продовживши родову традицію, оскільки народився і виховувався в сім’ї священнослужителів. Того ж року його було рукопокладено у священики. Перша церковна парафія, куди направили отця Анатолія, ташувалася в с. Жеребковому Ананьївського району, а потім священнослужитель дванадцять років служив у с. Долинському.

За цей час у сім’ї Анатолія та Наталії Шаповалів з’явилися трійко продовжувачів ро­ду: Анатолій, Павло та най­меншенький – Володимир. В одній із долинських шкіл Наталія Володимирівна про­довжила свою педагогічну діяльність, викладаючи не тільки фізику, а й хімію, природознавство, етику. Вважає, що їй пощастило з педагогічним колективом, де випало пропрацювати понад 5 років. Але справа, мабуть, не тільки в тому, що доброзичливі й розуміючі колеги оточили її своєю опікою, а й у тому, що сама Наталія Володимирівна дуже щира, чуйна, відкрита і приваблива людина.

Коли було створено Ши­ряївський благочинний округ, Митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел своїм наказом поставив отця Анатолія на чолі нової церковно-територіальної одиниці, і ось уже понад два роки він, поряд зі своїм старшим колегою, отцем Іоанном, служить у Свято-Архангело-Михайлівському храмі в Ширяєвому. Наталія Володимирівна викладає в НВК «Олімп» фізику, яка, до речі, стала улюбленим предметом і багатьох її вихованців. Вона гармонійно і творчо знайшла своє місце у яскравому, багатогранному педагогічному колективі цього навчального закладу, де відчуває всебічну під­тримку з боку як колег, так і дирекції школи.

Дуже вдячні і Наталія Володимирівна, і отець Анатолій голові районної державної адміністрації Наталії Вікторівні Куртогуз за сприяння і клопотання перед облдержадміністрацією щодо придбання їм житла. Зараз вони оселилися в дуже просторому, затишному будиночку, який обласна влада, в межах акції «Житло – сільському вчителю», подарувала матері трьох дітей Н.В. Шаповал у ми­нулому році.

Майже два десятки літ подружжя Шаповалів, один у храмі Божому, а друга – в храмі науки, дають людям уроки справедливості, добра, любові та терпіння. Ці заповіді, які базуються на почуттях взаємо­поваги, порозуміння, взаємо­допомоги і підтримки, вони сповідують і у себе вдома. Мати привчає хлопців до акуратності, порядності, вчить бути добрими, ввічливими. А батько, голова роду, вважає, що дисципліна – одна із найбільших цінностей, яку можна сформувати з дитинства. А потурання нед­балості є не меншим гріхом, ніж гріх жадібності, зазд­рості, ліності та хтивості. Тож недаремно і Анатолій, і Павло, і Володимир ростуть скромними, добрими, ду­шев­ними дітьми, гідними своїх батьків.

А ще матушка Наталія переконана, що шлюб – це не лише свято, а й велика відповідальність, і за церковними канонами – мучеництво, у тому сенсі, що вимагає терпіння, любові, доброти, які разом з тим є запорукою міцної та щасливої родини.