За жнивами – знову посівна
Жнива на полях області практично завершилися. Скошено й обмолочене ранніх зернових і зернобобових культур на площі 944 тисячі гектарів. Аграрії намолотили 2,6 млн тонн зерна. Середня врожайність, за попередніми даними, склала 27,5 центнера з гектара, зокрема озимої пшениці – 31,6 ц.
Її намолочено 1 млн 460 тис. тонн.
Озимого і ярого ячменю намолочено 1030 тис. тонн за врожайності відповідно 27,7 і 19,5 центнера.
Ці та інші дані повідомив на черговій пресконференції начальник Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації
А. Г. Новаковський.
Лідери – аграрії Арцизького району
Серйозний аналіз підсумків жнив попереду, але деякі аспекти вже зрозумілі. Урожай дається тільки справжнім хліборобам. Це підтверджує приклад арцизьких хліборобів, які кілька років поспіль ідуть серед лідерів. Вони добре попрацювали і під час сівби, і при організації підживлення рослин, комплексу робіт щодо їх захисту від хвороб і шкідників.
На круг тут одержали 35,3 центнера ранніх зернових і зернобобових культур. Озима пшениця вродила по 40,1 центнера, що теж є найкращим в області результатом. А працівники господарств «Бургуджи» і «Дністровська» довели, що і названі показники – не межа можливостей.
Свій вагомий внесок в одеський коровай зробили хлібороби Кілійського, Саратського, Тарутинського і деяких інших районів. Причому тринадцять із них уже довели валовий збір зерна до 100 тис. тонн. А в БілгородДністровському і Саратському накопичили понад 200 тис. тонн зерна.
За оцінками хлібної інспекції, майже 60 відсотків зібраного врожаю озимої пшениці належить до продовольчої групи. Причому половина – зерно 23 класу, чого не було вже багато років.
Згадаємо і тих, хто не використовував усі наявні потенційні можливості. Скажімо, Фрунзівський район одержав лише 23,2 ц/га, а Миколаївський – 24,9 ц/га. Тривогу викликає і ситуація в Ренійському районі, де протягом останніх років одержують найнижчі врожаї в південній частині регіону. Тутешні хлібороби одержали лише 26 центнерів зерна на круг. Воно й зрозуміло – на більшість вимог агротехніки аграрії просто махнули рукою. Надія на природню родючість землі, яка з роками інтенсивно убуває, себе не виправдовує. Земля залишає таких господарів із самими збитками.
Куди потече зерно?
Отже, область одержала майже 1,5 млн тонн головної продовольчої культури. Реальні ціни сформуються до кінця серпня, але вже сьогодні є охочі купити його якнайдешевше.
Так, 83 суб’єкти господарювання свого часу уклали форвардні договори на реалізацію понад 30 тис. тонн продовольчого зерна на суму 51 млн гривень. Ціна за тонну явно занижена. Але що вдієш, якщо нестатки свого часу змусили отримати майже всю зазначену суму авансом.
І всетаки селяни не квапляться розставатися із зерном. Тому заготовлено лише 5,7 тис. тонн, або п’ята частина обумовленої кількості.
За розпорядженням облдержадміністрації, має бути заготовлено 75 тонн продовольчого зерна в так званий тримісячний регіональний ресурс. Але поки що в наявності є десь 11 тис. тонн. І у всьому «винні» ціни, які явно не влаштовують селян.
І хоча багато аграрних об’єднань на рівні країни запевняють про захист інтересів хліборобів, на селі їм просто не вірять.
Втратили сільгоспвиробники довіру і до сентенцій високих державних інстанцій про всебічну допомогу сільським трудівникам. До речі, на тлі рапортів про досягнення на хлібній ниві не одержали належного розголосу наслідки червневого стихійного лиха, яке впало на нашу область. Через сильні опади із градами і ураганний вітер посіви зернових загинули на площі 25 тис. гектарів, технічних культур – ще на 10 тис. гектарів. Крім того, були пошкоджені посіви на площі 146,3 тис. гектарів. Сума збитків склала, за попередніми підрахунками, 437 млн гривень. Надії хліборобів хоч на якусь мінімальну компенсацію поки що залишаються надіями. Ось така допомога.
З думою про майбутній урожай
Селяни тим часом готуються до чергової посівної кампанії. А для її проведення необхідно підготувати ґрунт на площі 876,4 тис. гектарів. Половина їх уже готова, і знову приклад показують Арцизький і Саратський райони.
З насінням і матеріалами начебто особливих проблем немає, але його ще необхідно доочистити, перевірити на схожість і довести до необхідних кондицій. А часу залишилося один місяць. Треба запасти хоча б 30 тис. тонн дизельного палива. Ціни зростають, купити ж ПММ поки немає на що: гроші від нового врожаю тільки надходять до скарбнички аграрія.
Мінімальні потреби в добривах забезпечені лише на одну чверть.
З наближенням сівби – кінець серпня – початок вересня – виникнуть труднощі і з підготовкою техніки, і з тими ж посівними площами, але головною проблемою залишиться фінансування. До того часу ще не скласться ринок на озиму пшеницю та інші продовольчі культури. Отже, знову кредити під непосильні відсотки або неякісну сівбу і чергова надія на мудру політику держави…
Степан СЕРБІНОВ,«Одеські вісті»
Сам собі хлібороб
Одним із найважливіших завдань, поставлених головою Роздільнянської райдержадміністрації Олексієм Могилком, є підвищення ефективності використання пайових наділів. Зокрема, тих, які належать одноосібникам.
Вони обробляють землю власноруч – самі собі хлібороби. При цьому, як і належить гордим одинакам, заявляють про свою незалежність «і від держави, і від фермерів». Тільки пай, як правило, становить 5 – 7 га, іноді до 10 га. А співробітникам управління агропромислового розвитку РДА відомі випадки, коли площа таких приватних полів сягає 100 га, а то й 150 га. Звідки стільки землі в одних руках?
Відповідь на це запитання знає податкова інспекція району. Виявляється, створення подібного роду укрупнених ділянок – не стільки сільськогосподарська необхідність, скільки спосіб уникнути сплати податків, обов’язкових для фермерів і зареєстрованих сільськогосподарських підприємств.
Основа аграрної самодіяльності така. Її виконавцем звичайно є спритна людина, часто з місцевих, яка маніпулює наївністю й користолюбством деяких власників паїв. Переконати їх віддати землю ловкачеві не складно. Причина проста: з 2551 одноосібника в районі власну техніку мають тільки 250. І людям доводиться буквально стояти в черзі, очікуючи, коли до них прийде комбайн і зможе забрати зерно. Буває, за цей час обсипається ледь не половина врожаю. А той, хто бере у пайовиків землю в оренду, може забезпечити жнива. Але передавання землі відбувається без договору й оформлення, а просто під слово честі. Так ділок стає тимчасовим господарем поля й вирощеного на ньому врожаю, не роблячи при цьому ніяких податкових відрахувань, що й позначається на постачанні дитячих садків, шкіл, на закупівлі медикаментів, стані місцевих доріг…
– Програєте при цьому ви, власники паїв, бо без договорів ваші права не захищені, – звертається до громадян начальниця районного управління агропромрозвитку Ольга Євтушок. Адже якщо самозваний орендар ошукає довірливих пайовиків, у них не буде законних підстав примусити його розплатитися.
Ще однією помилкою одноосібників О. Євтушок вважає те, що вони навмисно занижують у звітах урожайність. Позначається страх, що чим більше зерна вони зберуть, тим більше платитимуть у бюджет. Проте одноосібники перебувають на фіксованому податку, тобто платять ставку, величина якої не змінюється. Але про всяк випадок приховують частину зерна. Можливо, не знають податкового законодавства?
Влад СЛАВІН,Роздільнянський район
Нічого надприродного
Фермерське господарство «Зернове», яке очолює Григорій Совсун, засноване у 1994 році. Підприємство орендує 2,5 тисячі га землі, має у своєму розпорядженні достатню кількість необхідної техніки для обробітку землі та збирання вирощеного врожаю.
– Григорію Миколайовичу, а як Ви стали фермером?
– Сталося це з легкої руки колишнього голови колгоспу імені Войкова Володимира Ілліча Галущенка. Він багато років займався сільським господарством, добре знав мого батька, який теж працював головою колгоспу в сусідньому селі. І коли на початку 90х почався фермерський рух, він мене й залучив до цієї справи. Хоча я тоді працював уже головним інженером «Райсільгоспхімії», тобто був на добрій посаді, зарплату одержував непогану, мав, як кажуть, у суспільстві вагу...
– Ви потомствений аграрій. Але чи цим тільки пояснюються високі врожаї зернових у вашому господарстві?
– Просто ми вирощуємо традиційні для регіону сільськогосподарські культури – ячмінь, пшеницю, горох, соняшник і ріпак. Від кукурудзи відмовилися чотири роки тому. Переконавшись, що це не наша культура, для неї у нас мало вологи…
– …а у Вас, як мені здається, багато професійних секретів.
– На мій погляд, ми нічого надзвичайного не робимо. Просто цього року, на відміну від інших господарств, на наші поля випало більше вологи. Щодо технологій робимо все, на що спроможні. Але, на мій погляд, поки ще недостатньо. Хоча торік, наприклад, під ріпак ми внесли по двісті кілограмів поживних речовин на гектар, під усі зернові – як мінімум сто – сто п’ятдесят кілограмів, залежно від попередника. Крім того, взимку провели підживлення рослин сухими азотними добривами. Плюс у квітнітравні додали ще по сто кілограмів рідких азотних добрив. Звичайно ж, ретельно обробили всі поля гербіцидами й фунгіцидами.
– В інших господарствах скаржаться на нестачу обігових коштів. Звідки Ви їх берете?
– Розумієте, щороку потрібно робити крок уперед. Нарощувати обсяги внесених добрив, гербіцидів і фунгіцидів. У підсумку, виграємо і у якості, і кількості врожаю, що збираємо. Тому намагаємося бути у курсі всіх новинок. За рахунок господарства виписуємо спеціальну літературу, журнали. Одне слово, навчаємося, не стоїмо на місці. І це є відповіддю на Ваше запитання.
– Як Ви ставитеся до впровадження в Україні ринку землі?
– Я сподіваюся, що правила торгівлі землею будуть зваженими, прийнятними не тільки для тих, хто нею володіє, але й для тих, хто її обробляє. За попередні роки у нас в районі пройшов природний добір – ті, хто витримав усі випробування, далі успішно працює. Уже сформувалися різні типи сільгосппідприємств. Більшість із них займається поліпшенням родючості ґрунтів. Першорядну увагу цьому приділяє й наше господарство. І, як показують аналізи, проведені зональною хімічною лабораторією, це вже приносить результати. А від них залежить добробут нашого господарства і кожного з нас.
– Чи не плануєте Ви, завдяки ринку землі, збільшити обсяги сільськогосподарських угідь?
– Ми зараз працюємо не перенапружуючись. У нас восьмигодинний робочий день, вихідні. Але, чесно кажучи, є бажання довести площі оброблюваної землі хоча б до п’яти тисяч гектарів, тобто збільшити їх у два рази…
– Зараз багато говорять про соціальну роль бізнесу, зокрема й аграрного. Ваше господарство допомагає територіальним громадам, на землях яких ви працюєте?
– Звичайно. Зокрема, ми взяли на себе відповідальність за водопостачання хутора Великі Ламзаки. Облаштували також дорогу із Кремидівки на Шомполи. Крім того, спонсоруємо місцеву школу, тобто намагаємося забезпечити учнів найнеобхіднішим, зокрема, спортивним інвентарем, формою. Ось уже роки чотири як наше господарство виплачує щомісячну стипендію найкращим учням. А живі будемо, як кажуть, з початку нового навчального року збільшимо кількість таких стипендій. Мені просто подобається школа в селі Шомполи, там підібрався гарний педагогічний колектив, який уболіває за свою справу і своїх вихованців.
Анатолій Михайленко,«Одеські вісті»,Комінтернівський район
