В умовах нинішньої кризи усе частіше звучать заклики активніше співпрацювати з міжнародними організаціями та закордонними партнерами у плані одержання фінансової, консультативної допомоги в організації роботи. І буває дуже образливо, коли досвідчені фахівці, які приїжджають до нас, бачать цілковиту байдужість до проблем, які ми самі навіть не намагаємося розв’язувати. Звичайно, вони в таких випадках теж не квапляться щось пропонувати.

Приводом до таких міркувань послужив візит до нашого регіону групи американських експертів з екологічного туризму та роботи Національних парків – директора ґрантових програм Мелісси Прагер, розробника одного з перших екологічних маршрутів у США, а нині консультанта з цього напряму бізнесу Джона Йоста, консультанта з роботи Національних парків, директора Національного екологічного та історичного ландшафт­ного парку Флориди «Timucuan» Барбари Гудман.

Голова громадської екологічної ради при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Юрій Геращенко виступив ініціатором приїзду американців до нашого регіону.

Першим об’єктом у Комінтернівському районі, який побачили експерти, був замок Курісів у селі Петрівці. Засновник роду, георгіївський кавалер Іван Онуфрійович Куріс служив начальником канцелярії у головнокомандувача Олександра Васильовича Суворова. За свої заслуги (він під час бою з турками віддав Суворову свого коня і врятував начальника) одержав право взяти у володіння стільки земель, скільки об’їде на цьому коні за день.

При онукові Куріса Івані Іраклійовичу і з’явився дивовижний палац у мавританському стилі в селі Курісовому – Покровському (нині Петрівка), побудований із черепашнику за проектом архітектора Толквинського. Його скляний дах влітку перетворювався на акваріум із чудовими рибками. Навколо палацу були унікальний сад із трьома озерами та ліс. У селі працювали школа, поштовий відділок. За ініціативи дружини Івана Іраклійовича Любові Іванівни (уродженої Гижицької) тут відкрили перші в Російській імперії ясла­садок, щоб батьки на час польових робіт могли залишати маленьких дітей під наглядом. За її ініціативи був побудований і пологовий будинок № 2 в Одесі, на Старопортофранківській вулиці.

На жаль, за часів революції унікальну колекцію книжок, рукописів, картин було розграбовано. Фамільний склеп зруйновано – прах усіх спочиваючих у ньому викинули в поле.

Під час Великої Вітчизняної палац перетворився на румунську комендатуру. Окупанти практично знищили парк, розграбували маєток. Уціліла частина фондів зберігається в ОННБ ім. Горького, є кілька картин в Ермітажі.

Після війни, аж до 1990 року, у палаці розміщувався Петрівський аграрний технікум. Потім, коли вже планувалася його реконструкція, від удару блискавки в палаці сталася страшна пожежа. З того часу пам’ятку архітектури ніхто не рятував. Вона поступово руйнується, перетворюючись на звалище.

Біля стін палацу Курісів з американськими гостями зустрілися заступник голови Комінтернівської райдержадміністрації Сергій Дорохін та Петрівський сільський голова Геннадій Мельниченко. Вони розповіли, що коштів навіть на консервацію пам’ятки немає, не кажучи вже про її охорону та хоча б підтримуючий ремонт. Звичайно, нічого іншого ніхто й не сподівався почути…

Далі гості побували в будинку­музеї відомого художника­передвижника Миколи Дмитровича Кузнєцова, який жив в Одесі з 1897 по 1920 рік. Він автор одного з найвідоміших портретів Петра Ілліча Чайковського. Картини Кузнєцова прикрашають зали Третьяковської галереї.

Будинок перебуває в жахливому стані: шматок стелі обвалився. Музей підтримується зусиллями лише одного аматора творчості Кузнєцова, мецената Сергія Сєдих.

За попереднього керівниц­тва району доля будинку­музею яскравого представника південноросійської художньої школи, з цілком зрозумілих причин, мало кого цікавила. Але ж тепер ситуація повинна змінитися…

– Американські експерти неодноразово підкреслювали: у нас величезний потенціал для розвитку туризму, – говорить Юрій Геращенко. – Лише треба створювати відповідну інфраструктуру. Треба сказати, що в Одесі є чудовий приклад відновлення кірхи за підтримки Німеччини. Можливо, палац Курісів могли б допомогти відновити Греція та Польща (засновник роду Курісів – етнічний грек, дружина його онука – із прадавнього польського роду). Але, звичайно, за умови, що перші серйозні кроки в цьому напрямі зробимо ми самі. Крім того, в Одесі є досвід успішного провадження благодійних телемарафонів під час спорудження Спасо­Преображенського кафедрального собору. На мій погляд, небайдужі люди повинні виявити ініціативу, і тоді вона одержить підтримку і в країні, і з­за кордону. Вірю, що на карті туристичних маршрутів Комінтернівського району з’являться об’єкти, які не поступатимуться кращим закордонним визначним пам’яткам. Ну а фантазії, щоб розробити цікаві туристичні маршрути, нестандарт­но представити пам’ятки, нашим землякам не позичати.