В ІА «МістОдеса» відбулася пресконференція президента Південносхідного європейського медичного форуму, доктора медичних наук Андрея Кехаєва (Болгарія), голови Лікарського товариства Пловдивської області Георгія Крестива (Болгарія), заступника голови Одеського обласного відділення Всеукраїнського лікарського товариства Миколи Тищука, доцента кафедри соціальних і політичних наук ОРІДУ НАДУ при Президентові України Якима Литвака та головного лікаря санаторіюпрофілакторію «Учитель» Володимира Михайленка, присвячена проблемі реформування медицини у нашій країні (європейський контекст).
Микола Тищук відзначив, що Південносхідний європейський медичний форум об’єднує як країни – члени ЄС, так і країни, які тільки планують вступ до нього у майбутньому. І нічого дивного в цьому немає, бо проблеми доступності та якості медичної допомоги є актуальними всюди.
Гості з Болгарії говорили про важливість проведення реформ, які зараз уже розпочалися у трьох пілотних областях країни – Вінницькій, Донецькій та Дніпропетровській. Вони пішли цим шляхом набагато раніше. Яким Литвак акцентував увагу на тому, що хірург повинен виконувати не менше 200 операцій на рік, щоб підтримувати свій нормальний професійний рівень. Аналогічно і у пологових будинках кількість пологів не мусить бути менше трьохсот. Тільки в цьому разі акушеригінекологи будуть готові виконувати все оперативно і правильно у будьякій, найскладнішій ситуації. У більшості ж районів області показники проведених операцій і прийнятих пологів набагато нижчі. Тому й потрібно укрупнювати зони обслуговування лікувальних установ, формуючи госпітальні округи.
Слухаючи медиків, складно було позбутися однієї думки: вони говорили переважно про те, як допомогти колегам зберегти свій професійний рівень. Але при цьому зовсім випадала з поля зору інша складова реформи. А саме – доступність допомоги для простих громадян, особливо для жителів віддалених районів області і невеликих сіл. Адже укрупнення лікарень означає, що людині доведеться довше діставатися до лікувальної установи, якщо потрібна буде допомога. А це й пошук самого транспорту, і кошти на оплату його і, звичайно, час. При інсультах та інфарктах, які з кожним роком молодшають, є буквально «золоті» кілька годин, коли людині можна подати допомогу і врятувати її. Медики це чудово знають. Проте, за умови, що до лікарні доведеться добиратися у сусідній район, цього часу просто не буде.
Гадаю, не зовсім правильним є й просте копіювання закордонного досвіду. Болгарія за площею всього лише втричі більша за Одеську область. Реформи вона розпочала, маючи хороші дороги, більшу, порівняно з нашою, щільність населення, іншу систему подання медичної допомоги. Тому її досвід, на мій погляд, може бути корисний для порівнянних з нею країн. А нам не завадило б не квапитися, а поставити в основу насамперед якість і доступність медичної допомоги для людей. Тоді, цілком можливо, госпітальні округи не стали б панацеєю від усіх бід…
