За першим покликом
Вихованці та працівники Осинівського НВК добре знають директора місцевого фермерського господарства «Данило і К» Сергія Юцикова. Дирекція неодноразово дякувала цій людині за подану школі та дитсадочку допомогу, а діти – за матеріальну підтримку в організації поїздок на спортивні змагання, екскурсії та просто за його щедрі гостинці.
Літо вже відійшло, але юні осинівці його пам’ятають. Вони добре відпочили у пришкільному таборі, розважились, а ще – посмакували тут полуницею. Надсилав до столу дітям цю ягоду Сергій Юциков, господарство якого займається її вирощуванням. Свою продукцію фермер відряджає аж до Криму, то як оминути своїх підопічних. Цьогоріч він допоміг здійснитися давній і жаданій мрії хлопчиків та дівчаток: вони побували у знаменитому Одеському дельфінарії «Немо». Казкове шоу надовго залишиться в пам’яті. А чудодельфіни – такі розумні та слухняні істоти – вразили своєю артистичністю. Дитячій радості не було меж. Саме це і є найвищою вдячністю доброчинцю. Щире дитяче спасибі гріє його серце, осідаючи в ньому і стаючи підґрунтям для нових благодійних справ.
Вже не один рік Сергій Анатолійович опікується місцевим навчальним закладом. Тут його називають меценатом. Як чоловік, що полюбляє фізичну культуру, він завжди на боці юних спортсменів. Коли потрібно, підсобить, щоби осинівці мали за що вирушити на змагання чи то в район, чи в область. Тут варто сказати, що в школі працює досвідчений викладач з фізвиховання Андрій Бєлінський. Його сорокарічний досвід та любов до дітей дають хороші результати – шкільна команда має чимало перемог у районних та в обласних змаганнях. Одна із пам’ятних – перемога в обласному конкурсі „Ігри чемпіонів”. Андрій Степанович гордиться своїм вихованцем – одинадцятикласником, легкоатлетом Сергієм Можиним.
– Сергія треба було відправити на тренування до Одеси. Він увійшов до обласної збірної з легкої атлетики і мав їхати на змагання в Київ, – розповідає директорка Осинівського НВК Олена Бєлінська, – а не вистачало до необхідної суми 30 гривень. На наше прохання Сергій Анатолійович відреагував моментально. Для свого молодшого тезки він дістав зі своїх кишень всі кошти, що мав. (Зауважу, що сума була значно більшою.) Сергій із столиці приїхав переможцем, став чемпіоном. Юний спортсмен тепер отримує стипендію від ФГ «Данило і К». І так завжди: С. Юциков за першим покликом йде нам на допомогу, – вдячно підсумовує співрозмовниця.
– І це справді так, – підтримує ромову Осинівський сільський голова Раїса Фефелатьєва. – Зважає Сергій Юциков і на потреби громади, за свої кошти провів воду до дитсадка. Втішає, що він шанобливо ставиться до людей похилого віку. Із ветеранів Великої Вітчизняної війни в селі залишився один – 93річний інвалід Євгеній Чорнобривченко. Перед Днем Перемоги Сергій Анатолійович зробив приємність нашому героєві – фронтовику, одягнув його з ніг до голови. На святі серед односельців дідусь був як нова копійка.
Більш того, доброчинець допомагає випускникамсиротам. На випускний вечір справляє їм гардероб. Дмитро Маркань, який закінчив школу кілька років тому, і цьогорічний випускник Віктор Гожий мали на останніх шкільних урочистостях гарного опікуна. Завдяки йому хлопці виглядали джентльменами. Тож свято для випускників залишиться на все життя в рожевих тонах.
Сергій Анатолійович не очікує навзамін відплати. Жителів Осинівки в цьому переконувати не треба. Вони це бачать на власні очі і розуміють: світ не без добрих людей. І якщо таких більшатиме, то і світ навколо добрішатиме.
Тетяна СТОРЧАК,власкор «Одеських вістей», Ширяївський район
Матір Тереза Ренійського району
Років сім тому до Будинку самотніх стариків неможливо було зайти: серед постояльців завжди були лежачі, а в цьому богоугодному закладі не працювали ні ванна, ні душ…
Сьогодні стаціонар – чистий, світлий та затишний дім, прикрашений квітами та картинами. Дві душові кабінки, добре обладнана пральня та інші умови для дотримання правил гігієни.
До послуг постояльців – кухня з двома професійними кухарями, гарна їдальня. У години дозвілля пенсіонери люблять посидіти в маленькому дворику на сонечку.
– Я тут живу майже 16 років, і всім задоволена, – розповідає пенсіонерка Олександра Орлова. – У кімнатах – по двоє – по троє, живемо дружно. Кухарі дуже смачно готують, стараються, щоб меню було різноманітним. Нам завжди дають соки та салати. Я ні в чому не зазнаю нестатку, а що ще потрібно людині на старості років?
– Не знаю кому як, а мені тут дуже подобається! – говорить Марія Мойсей. – Ми люди літні, у кожного багато болячок, але з нами завжди поруч медсестри. Виміряє тиск, дасть пігулку, знову виміряє, поставить укол. Ласкаві та дбайливі санітарки: якщо мені погано і не можу дійти до душу, приносять до кімнати таз і теплу воду, миють мене, як малу дитину. Одне слово, була я селянка, а тепер живу, як панянка!
– Тут багато вільного часу, і я ходжу на риболовлю, потім варю на багатті юшку та всіх пригощаю, – розповідає колишній «морський вовк» Олександр Дунав. – Вирощую кілька грядок цибулі та помідорів. Поруч був пустир із лопухами, я їх знищив і посадив маленький сад із фруктових дерев. І хоча земля тут кам'яниста, багато дерев все ж таки прижилися – пам'ять про себе залишу.
– Тут як у Ватикані – своє життя, свої звичаї, своя ієрархія у взаєминах, – посміхається господиня Будинку милосердя Альона Вікторівна Волкова, із призначенням якої на посаду директора з року в рік усе змінюється на краще. – Ми періодично проводимо ремонтні роботи, намагаючись освіжити кімнати, зробити їх подомашньому затишними. Але не це головне. Головне для самотньої літньої людини – щоб її вислухали, поговорили щиро, зрозуміли. Вони – як діти: з одним потрібно суворіше, з іншим – пожартувати, на примхи третього просто не звернути уваги. Але я за освітою – педагог. Знаєте, часто себе запитую: що ж мало відбутися в цих людей у житті, що на старості років вони виявилися самотніми? У більшості наших постояльців є діти, і живуть вони в Україні. Чому вони ніколи не відвідують своїх батьків? Не телефонують їм і не пишуть? Ми із братом росли в дружній сім’ї і були оточені любов'ю батьків. Вони нас, сільських дітей, возили до цирку та зоопарку, завжди були поруч – навіть до піонертабору не відправляли. Для мене мої батьки – святі люди.
Над Будинком милосердя А. Волкова помістила плакат з п'ятою заповіддю Закону Божого: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!» Альона Вікторівна – людина глибоко віруюча, і тому терпляче та ретельно несе свій хрест – опікується тими, від кого відмовилися рідні діти. Сьогодні тут 18 постояльців, буває більше.
– Найтяжче – втрачати людину, яка стала близькою та дорогою, – ділиться директорка. – Час нещадний – щороку він забирає по декілька наших підопічних. Ми їх ховаємо разом за всіма православними звичаями. З нами завжди поруч настоятель місцевого храму архімандрит Петро – він і вихованці недільної школи часто відвідують наших старих.
Колектив стаціонару для самотніх доглядає не лише немічних стариків, але й могили тих, хто вже пішов із життя, – хоча це не входить до посадових обов'язків. Але так велить звичай.
– Дуже поважаю та люблю Альону Вікторівну, – говорить директорка Новосільської школиліцею Надія Петрівна Вранчану. – Лише шляхетна та великодушна людина може виконувати таку роботу, точніше місію.
Сільський голова Михайло Лучку називає Альону Волкову генератором ідей – вона активно працює у складі виконкому Новосільської сільради.
Альона Вікторівна своєю ретельністю та чарівністю зуміла до справи милосердя залучити багатьох людей. Цій установі завжди допомагають сільський голова Михайло Лучку, голова базового СВК «Новосільське» Михайло Кокош, депутат Одеської обласної ради Олександр Сошенко та інші. Провідують постояльців Будинку милосердя учні Новосільської школиліцею та члени клубу «Милосердя», створеного при ній. Приїжджають до стариків учні з Котловинської школи – з концертом, з подарунками, з домашнім печивом. На свята працівники Новосільського Будинку культури приходять до старих із концертом. І, звичайно, дуже часто сюди навідуються лікарі місцевої амбулаторії.
– На кожного постояльця заведено медичну картку, – розповідає головлікар Василь Русан. – Ми постійно стежимо за станом здоров'я літніх людей, якщо треба, приходимо за терміновим викликом. Щодня приписи лікарів виконують медсестри.
– Дуже добре, що в районі є стаціонарне відділення, куди ми можемо призначити літню людину, яка опинилася в кризовій ситуації, залишившись без догляду, – говорить начальник управління праці та соцзахисту Ренійської райдержадміністрації Жанна Строганова. – Ми часто буваємо у стаціонарному відділенні і бачимо, що літні люди почуваються тут як вдома. І це – багато в чому завдяки Альоні Волковій, її ми називаємо матір'ю Терезою.
Антоніна БОНДАРЕВА,власкор «Одеських вістей»,с. Новосільське,Ренійський район
