(З життя видатних людей)

П.К. САКСАГАНСЬКИЙ

1859 – 1940

Зустріч артистів­народолюбців

Саксаганський часто згадував відомого актора П.М. Орленєва, який одмовився від лаврів імператорської сцени і поніс своє мистецтво народним масам по всій Росії. Мандруючи, артисти­народолюбці зустрілися недалеко від Катеринослава (тепер Дніпропетровськ), на станції Ерастівка. Театрального приміщення тут не було, за нього правив пожежний сарай. Орленєв надав йому, по можливості, вигляд театру і грав Раскольникова в інсценізації улюбленого роману Достоєвського «Злочин і кара». В день вистави Саксаганський приїхав із своїм невеликим колективом на станцію Ерастівка, де мав наступного дня виступати. Він дивився «Злочин і кару». Не поворухнувшись, сидів під час сцени допиту Раскольникова слідчим Порфирієм Петровичем.

В антракті Панас Карпович, не приховуючи свого захоплення, розцілував Орленєва. Вони майже цілу ніч просиділи за дружньою розмовою. Вранці Орленєв поїхав а ввечері у цьому ж сараї Саксаганський грав Шельменка у комедії «Шельменко­денщик», і грав так, що глядачі не хотіли виходити з приміщення, яке мало вельми непривабливий вигляд.

Візит гетьманських офіцерів

Якось під час гетьманщини Саксаганський з притаманною йому майстерністю і великим піднесенням грав дурноверхого доїжджачого Харька в комедії «Паливода XVIII століття». Після третьої дії до нього в акторську вдерлася компанія п’яних гетьманських офіцерів, щоб висловити своє захоплення. Вони сказали, що розповідатимуть про виставу самому «ясновельможному панові гетьману».

Саксаганський з почуттям вимовив:

– Дякую, панове офіцери! Передайте ясновельможному, що його образ дав мені натхнення сьогодні і своїм успіхом я зобов’язаний лише йому, єдиному, неповторному.

Останні два слова були виголошені з типовим псевдокласичним пафосом. Офіцери сприйняли серйозно відповідь Харька – Саксаганського і з радістю тиснули йому руки. Коли вони пішли, Панас Карпович процитував, дещо змінивши, слова Шельменка з третьої дії:

– Ну й офіцери! Чи бачив хто коли таких дурнів?