Чи можна стверджувати, що кухарі сьогодні – у дефіциті? Шефкухар Марія Михайлівна Чайка, маючи за плечима 40 років кухарської практики, це стверджує. Після блискучого виступу на республіканському конкурсі кухарів їй присвоєно звання «Майстеркухар».
Сьогодні вона працює в барі «Едем» громадського харчування Арцизької райспоживспілки. А перед тим понад три десятиліття віддано центральному ресторану «Південний», де 16річною дівчинкою проходила практику, займаючись на курсах кухарів, які щойно були відкрилися. А здобувала досвід так: тиждень навчання, тиждень – практики. Із вдячністю згадує Марія Михайлівна своїх чудових наставників – Віру Терентіївну Дяченко, Катерину Михайлівну Ставрі, Ларису Михайлівну Кондрюк, Долю Савеліївну Переверзєву, ветерана торгівлі директора підприємства загального харчування Івана Опанасовича Делі. І з щирою вдячністю озивається про Івана Васильовичу Негоду – голову правління Одеської облспоживспілки.
– Він усім нам, – говорить, – як батько. Дивовижно чуйна людина. І насварить, але й на слово похвали не жадібний. А нам від цього ще краще працювати хочеться.
А трудитися Марії Чайці доводилося, що називається, від темна до темна. Кафе Кам’янського сільпо у той час годувало робочих кар’єру Главанського заводу будматеріалів, винзаводу – до ста чоловік на день. А їйто, шефкухарці, було лише 17 років.
– Нічого, – сміється, – справлялися. Наші борщі, м’ясні гуляші, пиріжки, котлети в тісті йшли «на ульот»! А за часів роботи в міжколгоспному Будинку відпочинку «Лебедівка» харчувалося людей ще більше. Готували все на вугіллі, газу не було. До півночі ліпили вареники, розвантажували машини з м’ясом, величезні туші рубали – тоннами!.. Так от і входила у свою професію.
Велику школу, але за дуже короткий термін Марія Чайка пройшла, перш ніж стала шефкухарем одного з найкращих в окрузі ресторанів. І лише через 35 років пішла в «Едем» – сучасний бар, що прикрасив мікрорайон. Пішла, оскільки обставини змінилися, та й до дому ближче. І тут тепер працює успішно, разом з помічником шефкухаря Надією Апостоловою, старшим кухарем зміни Ганною Богатищевою, барменами Марією Велевою та Світланою Дудкіною, офіціанткою Наталею Димовою.
У просторій урочистогарній залі «Едему» ми розмовляли з Марією Михайлівною довго. За весь цей час лише один відвідувач увійшов купити баночку пива.
– Тепер розумієте, чому на периферії дефіцит кухарів? – запитала Марія. – Відвідувачівто зовсім немає. І це в місті, а що говорити про село?
Вона говорила про мізерні заробітки, про те, що їде до інших країв у пошуку кращого життя молодь, і про свою мрію. Яку?
– Час, звичайно, не повернути, коли на рубльдругий можна було ситно пообідати в ресторані, – сказала Марія Михайлівна. – І все ж таки дуже хочеться, щоб його відвідування стало доступним для будьякої простої людини. Тоді й наш «брат» – кухар завжди буде при справі. А від гарного заробітку хто ж відмовиться?
Р.S.Щойно довідалася, що на обласному конкурсі професійної майстерності кухарів та кондитерів, який пройшов у неділю в Одесі, Марія Чайка посіла перше місце у двох номінаціях, зокрема в номінації «Найкращий майстер». Диплом та подарунки їй вручив голова правління облспоживспілки Іван Васильович Негода.
