А заплановано

ще більше!

При всіх змінах у Конопляному залишається непорушним розуміння того, як багато залежить від усієї громади і від кожного жителя. Про проблеми та здобутки сільради розповідає сільський голова Олександр Антонович Волошин.

– Вся діяльність спрямована на подальший розвиток соціальної інфраструктури. Я дев’ятий рік очолюю сільську раду. Щороку беремо участь у районному конкурсі на найкращий санітарний стан та благоустрій населеного пункту. А цього року – і в обласному. Рішенням обласної конкурсної комісії Коноплянська сільська рада посіла друге місце в обласному етапі конкурсу. Це закономірно, адже так багато зроблено задля благоустрою сіл, що належать до нашої ради. А заплановано ще більше. Вважаю, що участь і перемога в конкурсі на найкращий санітарний стан – справа честі кожного сільського голови. Я не є винятком і впевнений, що Конопляне – найкраще село в районі і, як свідчать висновки конкурсної комісії, – одне з найкращих в області. Обласна комісія звернула увагу на наш бюджет розвитку. Нинішнього року він як ніколи позитивний. Залишився перехідний залишок минулого року – 295 тис. грн. Крім того, ми продали підприємству «Мрія» незавершений об’єкт будівництва – дитячий садок. Плануємо довести бюджет розвитку до 576 тисяч гривень. Для нашої ради це значна сума. Розробляється бюджет розвитку до 2015 року. Є всі підстави вважати, що до цього часу будемо мати 200 робочих місць на швейному виробництві. Приємно усвідомлювати, що ми робимо свій внесок у розвиток промисловості району.

Частину коштів використаємо на завершення робіт із водозабезпечення. На 90% ці питання вирішено. Але залишилися проблеми в Богуновому, Силівці та Шеровому.

Для поліпшення та економії вуличного освітлення вирішили встановити світлодіодні лампи, які окуплять себе через рік­два. У Шеровому до Дня села за рахунок коштів бюджету розвитку відновили вуличне освітлення.

Нещодавно подали заявку на участь в роботі фонду «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». За рахунок коштів фонду, сільської ради та жителів плануємо замінити вікна та, по можливості, перекрити дах в Коноплянській амбулаторії сімейної медицини. Газ дорожчає, що спонукає нас думати про енергозберігаючі технології.

За рахунок коштів бюджету розвитку вирішили придбати автобус для підвезення дітей до дитячого садочка. Село розтягнулося майже на 6 км, а шкільний автобус перевантажений. До того ж тільки в Люботаївці 16 дітей до 6 років, і мами неодноразово просили організувати підвезення малечі до дитсадка.

На порядку денному сесій сільської ради залишаються питання санітарного стану. Ми вже декілька років співпрацюємо з районним центром зайнятості. Нинішній рік не став виключенням, бо робити завжди багато. Крім працівників, залучених до громадських робіт, в наведенні санітарного ладу брали участь депутати сільської ради, підприємці та жителі сіл. Поступово вирішуємо проблеми якості дорожнього покриття. Щоправда, власних сил та коштів вистачає тільки на ямковий ремонт. Цього року за рахунок коштів автоперевізників, сільської ради, за сприяння філії «Іванівський райавтодор» провели ямковий ремонт. Сподіваємося на допомогу з районного та обласного бюджетів на ремонт доріг районного та обласного підпорядкування.

Власними силами проводимо ямковий ремонт дороги Люботаївка – Тарасівка. Відгукнулися на прохання допомогти в проведенні робіт жителі села.

Головне – щоб була реальна мета. А втілювати її в життя завжди легше разом. Я постійно відчуваю підтримку депутатського корпусу, членів виконкому. Багато питань життєдіяльності сіл вирішуємо на сесіях. За необхідності виїжджаємо з депутатами в села, а їх в сільській раді – шість. Активну участь у вирішенні проблем беруть депутати сільської ради М.І. Присяжнюк, Г.І. Пащенко, член виконкому Н.І. Беспала.

Проблем і планів у нас багато, зупинятися на досягнутому ми не збираємося, адже ми варті бути не одними з кращих, а найкращими в області.

Світлана ЛЕВИЦЬКА,Іванівський район

Як добра господиня

Людмила Подольська працює секретарем Миколаївської сільської ради. Вона компетентна у своїй справі людина. Прийшла на цю посаду п’ятнадцять років тому на пропозицію колишнього сільського голови Григорія Дехтяра. Людмила Василівна згадує його нині як доброго вчителя, гарного порадника і надійного помічника. Для нинішнього сільського голови Михайла Смачинського вона як права рука та гарна господиня. За компетентність, вправність та відповідальність Людмила Подольська неодноразово нагороджувалась почесними грамотами з нагоди професійного свята – Дня місцевого самоврядування.

Ще в юності Людмила омрі­­яла професію медика. Після училища влаштувалась акушеркою у пологовому будинку Ширяївської район­ної лікарні. При переїзді до рідного села Миколаївки працювала у дільничній лі­карні.

– Тут мене й запримітив Григорій Георгійович, – при­гадує співрозмовниця. – І запропонував перейти до сільської ради. Вагалася, трохи хвилювалася, але, зва­жаючи на його авторитет, по­годилася. Хоч і нелегкий цей кусок хліба, але не шкодую, що зважилася.

Серед працівників місцево­го самоврядування побутує така думка: якщо знаючий секретар, то сільському го­лові нічого й робити. Звісно, це перебільшення. Адже в керівника територіальної громади є чимало своїх обо­в’язків. Та разом з тим така висока оцінка діяльності секретаря свідчить про важливість роботи, яку він виконує.

– Що належить до ваших обо­в’язків?– цікавлюся у Люд­мили Василівни.

– Мабуть, легше сказати, що не належить, – посміхається жінка.

І починає перелік того, чим доводиться займатися: реєстрація актів цивільного стану; ведення господарчої книги; здійснення но­тарі­альних дій; розгляд зе­мельних питань; виплати субсидій, пільг, матеріаль­ної допомоги багатодітним сім’ям; звіту­вання перед районними службами тощо. Взявши до уваги цей дійсно великий обсяг, зробила висновок: секретар сільської ради на селі – як мікромодель усіх район­них служб разом з апаратом районної ради. Варто додати, що до обов’язків секретаря належить іще підготовка питань на сесію та ведення протоколів сесії. Значно полегшило оформлення документації впровадження електронної техніки. Вже шостий рік тут працюють на комп’ютерах. Співрозмовниця пригадує, що опанувати їх в сіль­ській місцевості було май­же нереально. А нині й не уявляють, як раніше справ­лялися без них.

– Що для Вас є най­склад­нішим?

– Важливим і трудомістким є прийом заяв громадян і робота із звертаннями на­селення. Людину потрібно і вислухати, і допомогти. Бо сільська рада – це, як то кажуть, остання надія сільського жителя. Усі пи­тання потрібно вирішувати тут, на місці, – впевнена Людмила Василівна.

Територіальна громада, яку обслуговує секретар Ми­колаївської сільської ради Л. Подольська, налічує до 1400 жителів. Це одна з найбільших у районі громад. Отож ро­боти вистачає. До честі Л. По­дольської, із навантаженнями вона справляється успішно. Односельці її поважають. Вже четверте скликання обирають депутатом сільської ради. Має громадське доручення – член постійної комісії із супроводу неблагополучних сімей. Таких у Миколаївці вісім. Переважно – матері­одиначки, виховують дітей без батька. Ускладнюють їх життя бідність та побутова необлаштованість. Людми­ла Василівна сама мати, тому всіляко намагається допомогти малозабезпече­ним родинам. З її ініціативи виділяють певні кошти для надання матеріальної до­помоги.

– Нещодавно з депутатами відвідали Альону Бутюк. Це мати трьох дітей віком один рік, шість і дванад­цять. Бачимо, що важко їй піднімати на ноги своїх чад. Отож за її заявою виділи­ли допомогу, тепер жінка матиме за що придбати ді­тям зимовий одяг, – по­мате­ринськи співчуває Люд­мила Василівна.

Людмила Подольська пра­цює для людей. З роками зрозуміла, що першій професії – медика, вона не зрадила. Також допомагає людям.

Тетяна СТОРЧАК,власкор «Одеських вістей»,Ширяївський район