Працівники бюджетних установ, особливо працівники освіти, зобов'язані мати високу швидкість читання та здатність швидко сприймати прочитану інформацію. Так вважає керівник Російсько­української лабораторії нових педагогічних технологій при Міжнародному інституті читання ім. О.О. Леонтьєва професор Балтійської педагогічної академії Ізраіл Посталовський.

У практиці навчання раціональним методам переробки інформації існує поняття «Загальний еталон читання» (ЗЕЧ). Це мінімальний рівень кількісних та якісних показників читання в окремих членів суспільства, без яких воно не може успішно розвиватися та розв’язувати проблеми соціально­економічного характеру. Цей показник дозволяє оцінити відносний рівень успішності переробки інформації не лише в окремих осіб, але й у цілих соціальних груп та навіть країн. Для України ЗЕЧ коливається у межах 200 – 230 слів середньої довжини читання за одну хвилину. Для порівняння: у Росії він становить 220 – 250.

У багатьох країнах, таких як США або ФРН, давно встановлені норми читання. Так, випускники американських університетів повинні читати 250 – 350 слів за хвилину. У Німеччині чиновники здатні пробігати очима 700 слів за хвилину.

Зауважимо, що методика навчання динамічному читанню була розроблена, успішно апробована та опублікована в Україні ще в середині 80­х років. Вже до 1990 року за нею успішно були навчені десятки тисяч учнів середніх та старших класів, студентів вузів, вчителів. Після цього покращилася не лише робота з текстом, але й пам'ять, увага, рухливість мислення, рівень зчитування за 15 – 20 годин піднявся до 270 – 350 слів за хвилину за дуже доброго засвоєння, – повідомляє І. Посталовський.

Стало зрозуміло, що на базі динамічного читання можна створювати нові технології навчання з багатьох аспектів навчальної діяльності людини.

В Одеській лабораторії інноваційних педагогічних технологій були апробовані системи автоматизації навику усного рахунку не лише в початкових класах, але й у середніх. Відповідні методики здобули високу оцінку вчителів­практиків. Кілька посібників було ще у 1995 році рекомендовано Міністерством освіти та науки України. У 2009 році на один з них було отримано повторну рекомендацію Міністерства. На цьому підтримка закінчилася.

Сьогодні ж ситуація ускладнюється тим, що відомство освіти на різних рівнях переживає постійні зміни. Однак в Україні достатній науковий потенціал, щоб продовжувати роботу щодо створення педагогічних технологій XXI століття, впевнені співвласники авторських прав – професор, член­кореспондент Балтійської педагогічної академії Анатолій Федоров та учень І. Посталовського Гліб Степанов.

– Наш відносно малий показник відображує соціально­економічну кризу, у якій перебуває суспільство. Але навіть цей низький еталон читання недосяжний для більшості співгромадян через панівну повсюдно методичну занедбаність освіти, особливо у сфері навчання читанню, – скаржиться Ізраіл Зіновійович.

У 1999 – 2002 рр. Одеська лабораторія читання провела анонімне тестування 680 вчителів шкіл, ліцеїв, гімназій, а також 200 викладачів педагогічних навчальних закладів у декількох містах України. Результати жалюгідні. Лише у 29% вчителів рівень темпу зчитування та засвоєння перебував у межах ЗЕЧ і лише в деяких перевершував його.

– Нікому думати про майбутнє, – бідкається Ізраіл Зіновійович. – Це навіть не майбутнє, а кричуще сьогодення. Наші університети випускають вчителів, які читають по сто сорок слів за хвилину. Четвертокласник у середньому читає на двадцять слів менше. І вважається, що це ще добре! Але ж він може читати і двісті слів. Періодично ми провадимо негласний моніторинг по Україні. Сорок п'ять відсотків вчителів мають рівень читання учнів третіх­четвертих класів. Це проблема національного масштабу.

Професор навіть запропонував варіант її локального розв’язання: університети могли б встановити свої норми читання для студентів та випускників. Більше того, викладати динамічне читання та динамічний рахунок на підготовчих відділеннях, що полегшило у подальшому процес навчання. Лабораторія нових педагогічних технологій заявляє про свою готовність забезпечити підготовку інструкторів.

Необхідно відзначити, що в Радянському Союзі був подібний прецедент. Керівник Новосибірського академмістечка, академік Михайло Лаврентьєв свого часу видав наказ, згідно з яким працівники наукового центру повинні були в обов'язковому порядку пройти курс динамічного читання. У результаті було отримано безліч захоплених відгуків.

Незважаючи на очевидні успіхи методик, розроблених працівниками Одеської лабораторії інноваційних технологій, належної реакції від представників системи освіти не надійшло.

– Сьогодні ми працюємо лише з Одеською гімназією № 1 та обласним центром професійно­технічної освіти, – повідомляє професор. – Але це так мало у порівнянні з тим, що могло б бути зроблено. В Одесі, яка претендує на звання провідного культурного міста, мають бути вироблені норми читання для працівників системи освіти. А якщо ні, то ми підемо з міста, а можливо, й до іншої країни, – туди, де наші методики затребувані.

Р.S.Доки матеріал готувався до публікації, Ізраіл Зіновійович одержав пропозицію поділитися досвідом з російськими колегами. Вони зацікавилися розробками і виявили бажання вкласти кошти у подальший їх розвиток. Зневірившись знайти підтримку в Україні, професор погодився.

Ми не претендуємо на те, щоб називати методики І. Посталовського найкращими у цій сфері, і обов'язково продовжимо дану тему на сторінках газети. Але як би там не було, від нас вислизає… ні, вибачте, ми самі віддаємо в руки закордонних колег розробки, над якими фахівці працюють – і небезуспішно – вже понад сорок років.

Можливо, варто над цим замислитися?