Про мудрого мера замовлю слово
Є люди, з якими не потрібно пуд солі з’їдати, щоб зрозуміти їхню суть. Бо при першій же зустрічі усвідомлюєш – поруч інтелігентна людина, щира і добра, розумна і справедлива, відверта і цілеспрямована. Мова йде про Анатолія Павловича Іванова – мера міста Котовська, котрий зумів згуртувати команду професіоналів, що працює в інтересах громади. А на підтвердження своєї думки звернулась до котовчан з єдиним запитанням: «Як Ви оцінюєте діяльність міського голови та міської ради?» І ось що почула у відповідь.
Ірина Базилевич, 29 років, економіст:
– Про людей судять за їхніми справами. З кожним роком наше місто гарнішає. Добре обладнані дитячі майданчики. А парки і сквери стали окрасою міста. Ми тут часто відпочиваємо зі своїми дітьми. Улюблені наші місця біля фонтанів. Ви знаєте, що у Котовську шість фонтанів? І всі працюють. Приємно, що разом з розв’язанням інших соціальних проблем, наша мерія дбає і про створення гарних умов відпочинку.
Світлана Кузнєцова, начальник служби у справах дітей:
– Анатолій Павлович – людина слова і діла. З ним приємно працювати. Багато соціальних проектів реалізовано за його сприяння. Візьміть хоча б центр соціальнопсихологічної реабілітації, соціальний гуртожиток, якими опікується мер. До речі, соціальний гуртожиток став пілотним закладом для реалізації міжнародного проекту «Отримай свій шанс» (проект фінансується урядом Нідерландів). Міськрада фінансує шість відділень терцентру допомоги малозабезпеченим. Та хіба тільки це? Працюють молодіжні програми, які залучають молодь до громадського життя. Багато наших ініціатив стають резонансними в області і по всій Україні. Це, наприклад, започаткування фестивалів, нове у реформуванні житловокомунального господарства…
Микола Краснянський, службовець:
– Наш мер – людина компетентна, керівник європейського рівня, який відчуває, де, у якій сфері назрів час змін, сміливо та вдало застосовує інновації. Звичайно, місто розвивається, і життя підкидає нові проблеми. Та, віриться, з таким мудрим керівником та загалом професійною командою мерії, ми їх розв’яжемо. Дорогу здолає той, хто йде.
Я слухала і зовсім не дивувалася тій щирості та теплоті, з якою говорили про керівництво міста котовчани. Та й ви, якщо завітаєте до Котовська, зрозумієте: у міста є справжній господар. Господар, який разом з громадою ризикує, експериментує, впроваджує і… виграє. Про здобутки у житловокомунальній сфері Котовська вже відомо всій Україні. Більше того, сюди приїздять навчатись, запозичувати досвід. Тому сьогодні принципово поведу розмову про інші сфери, які заслуговують на увагу і є не менш значущими складовими життєдіяльності міської громади. Взяти хоча б соціальну сферу, якій багато уваги приділяє мерія (хоча уваги ніколи не буває багато), чим особливо пишається Анатолій Павлович.
І не дивно, шість відділень терцентру фінансує Котовськ, а держава – одне. Та найголовніше для мерії те, що літні люди мають змогу одержати будьяку послугу. А чого варта робота центру соціальної допомоги дітям і молоді, центру соціальнопсихологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, соціального гуртожитку? Адже недарма значна увага керівництва, яка приділяється проблемам молодого покоління, знайшла підтримку з боку міжнародної спільноти, і у 2010 році Котовський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді було визначено партнером щодо реалізації проекту «Отримай свій шанс», що спрямований на забезпечення кращого майбутнього дітей: вихованців та випускників інтернатних закладів. А у листопаді нинішнього року з метою обміну досвідом Котовськ відвідала міжнародна делегація, до складу якої входили представники Голландії, Болгарії, Білорусі.
Котовськ обрали не випадково. Адже соціальний захист у цьому місті, це неодноразово відмічалося, на високому рівні. Якщо тут піклуються про діток, то не для «галочки», не для звітності, а від щирого серця, з державницьким підходом. І якщо вже, наприклад, діти з психофізичним та інтелектуальним розладом не можуть інтегрувати в суспільство, то принаймні у Котовську стараються, щоб ці діти відчули себе потрібними суспільству, роблячи їхнє життя цікавим. У центрі соціальнопсихологічної реабілітації не тільки є все необхідне для перебування і розвитку, є медики і вихователі, діти мають змогу займатись музикою, образотворчим мистецтвом, спортом, брати участь у конкурсах тощо.
А родинна атмосфера, яка панує у соціальному гуртожитку для юнацтва, дає шанс кожному адаптуватись у суспільстві, визначитись, навчитись не тільки заробляти кошти, а й розумно розпоряджатись ними. Тому впевнена, що той, хто побував у цьому родинному домі (а цей заклад саме так називають котовчани), нестиме у світ добро і милосердя.
Всебічне піклування відчувають і люди похилого віку, самотні. Не залишаються за порогом життя і люди, що прийшли з місць позбавлення волі, якими теж опікується терцентр.
Сприяє також міський голова розвитку молодіжної політики. Мають підтримку мерії і учні міських шкіл, і сфера культури. У місті під патронатом голови Анатолія Іванова провадяться різноманітні фестивалі, конкурси, що сприяє виявленню талановитої молоді, її розвитку. Багато заходів, започаткованих у Котовську, набули обласного статусу. Це теж свідчить про те, що міську громаду очолює державна людина.
Так, всюди за Котовськом першість. Анатолій Павлович має багатий досвід керівництва, адже тільки мерію очолює з 1988 року. А до цього були й інші відповідальні керівні посади. За вагомий внесок у розбудову місцевого самоврядування в Україні Анатолій Іванов нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня та багатьма іншими почесними відзнаками. Він і нині, з таким багажем знань, такими досягненнями, вивчає досвід кращих вітчизняних міст, принципи керівництва та організації муніципальної діяльності в інших країнах світу. Має вагому підтримку від міськвиконкому, депутатського корпусу, від тих, хто прийшов в мерію працювати. Котовськ – це його життя, з його проблемами і радощами, сьогоденням і перспективами.
Любов КУЗЬМЕНКО,власкор «Одеських вістей»
На допомогу багатостраждальній Лузанівці
Під час круглих столів, які провадилися головою фракції Партії регіонів в Одеській міській раді Геннадієм Трухановим у Суворовському районі, жителями мікрорайону Лузанівки неодноразово порушувалися різні питання: від стану гідропарку до палаючих звалищ сміття. Депутат виїхав на місце, щоб оглянути проблемні об'єкти і обговорити ситуацію з жителями.
Перший пункт – Куяльницькі озера. Це свого роду унікальне місце, маршрут міграції в теплі краї близько 200 видів птахів. На жаль, депутат з жителями побачили там гори сміття й торфовища. Люди розповіли, що щороку, з червня по вересень, сміття і нафта горять, від задушливого диму неможливо дихати. Озеро забруднене в результаті роботи колишньої промивочнопропарювальної станції ОдесаСортувальна. Чотири озери на цій території були рекультивовані за рахунок коштів Одеської залізниці, п'яте – так і залишили (ця територія формально належить місту, а не залізниці). У посушливу пору року озеро пересихає, і нафта, яка залишилася на дні, починає горіти. Геннадій Труханов повідомив, що цією проблемою вже займається профільна депутатська комісія з екології та надзвичайних ситуацій, очолювана Олександром Іваницьким. Комісія виробила план щодо утилізації донних нагромаджень і рекультивації озера.
Крім того, пильні жителі вже зафіксували, хто і на яких транспортних засобах приїжджав на територію озер і скидав сміття. Залишилося зробити відповідний запит, щоб розібратися із правопорушниками.
Голова комітету самоврядування мікрорайону Лузанівки, еколог Світлана Слєсарьонок запропонувала Геннадію Труханову створити на місці озер водний парк, прокласти над озерами дерев'яні містки. Тоді його із задоволенням зможуть відвідувати одесити, любителі птахів і орнітологи. Затримався Геннадій Труханов і в приміщенні юнацького клубу «Радуга», на який претендують одразу кілька організацій: ветерани, юридична компанія, що працює на громадських засадах, орган самоорганізації населення. Місцеві жителі вказали також на згорілу й абсолютно безгоспну будівлю. У минулому – будинок побуту, нині – місце проживання бездомних. Неподалік розташоване ще одне наглухо забите приміщення, де могли б працювати дитячі гуртки або громадські організації.
У результаті зустрічі буде проведено опис безгоспної власності. Порушать питання і про перенесення із Лузанівки філії наркологічного диспансеру. «Район і так депресивний, тож наркозалежні люди тут ні до чого», – вважають місцеві жителі.
Геннадій Труханов підкреслив:
– Мене вразило, наскільки занедбаний мікрорайон Лузанівки. Занедбаний і обділений увагою влади. Є питання, які лежать на поверхні. І помітно, що ними ніхто не займався. Гадаю, підсумком нашої зустрічі стане те, що ми підстьобнемо деякі міські служби й відповідальних працівників. Вони повинні працювати. Адже в Лузанівці є головне – активність місцевої громади і цікаві пропозиції людей.
Наш кор.
