Сприймаю критику, відчуваю підтримку

Як летить час! Здавалося, зовсім нещодавно до будинку, іменованого в Одесі «скляшкою», де прописалася газета «Одеські вісті», прийшли на роботу відомі військові журналісти Віктор Мамонтов, Володимир Гаврилов, Юрій Здериглазов, Володимир Віленський, Анатолій Вакуленко і друкарка, а нині – оператор комп'ютерного набору Ганна Тіторук.

Мене тоді, у ролі позаштатного кореспондента, який писав на тему спорту, закріпили за відділом інформації. У грудні 1991 року я поклав на стіл його завідувача, Володимира Гаврилова, матеріал про легкоатлетичні змагання в Одеському манежі «Олімпієць». Він був прийнятий і надрукований у першому офіційному (до цього виходив пробний) номері «Одеських вістей». Знаючи звичку справжніх шанувальників спорту читати на цю тему все «від і до», намагався глибше знайомитися з подіями, залучаючи до їх оцінок фахівців.

Як правило, уникав гучних фраз і шкідливих захвалювань. Готуючи матеріали, відвідував обласні школи олімпійського резерву: з шахів, плавання, легкої атлетики, футболу і, зрозуміло, більшість змагань: від чемпіонату області до міжнародних турнірів.

Працюючи під керівництвом професійних журналістів, усі ці два десятки років я сприймаю їхню критику і у той же час відчуваю підтримку.

Євген ГОРЕЛЮК, ветеран одеської спортивної журналістики, учасник бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни

Я з «Одеськими вістями» розмову поведу

Ось це перечитую черговий номер своєї улюбленої газети і згадав, що ми з «Одеськими вістями» крокуємо в ногу вже 20 років. Подумати тільки! Скільки води збігло, скільки подій відбулося, скільки змін. А газета, як була, так і залишилась у фарватері подій, як несла у наші оселі повідомлення, так і далі інформує, викриває негаразди, розповідає про успіхи, вдосконалюючи форму і зміст, віднаходячи все нові і нові методи, працюючи над словом.

За весь цей період ще жодного разу не було, щоб я не передплатив «Одеські вісті». Зберігаю всі підшивки і маю можливість повернутись до надрукованого, до матеріалу, який зацікавив. З задоволенням читаю матеріали, які розповідають про цікавих людей, про те, як вдається керівникам зміцнювати економіку, спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни, про збереження природи, благодійництво, підтримку сільського трудівника.

Цілком доречним вважаю цикл матеріалів щодо втілення ініціативи губернатора Едуарда Матвійчука, проекту «Народний бюджет». Поза увагою не залишився жоден населений пункт. Я назвав би таку системну, високопрофесійну подачу теми вдалим проектом «Одеських вістей».

З особливим трепетом підтримую тему військово­патріотичного виховання, яка порушується редакцією газети. Ця тема мені близька. Адже я військовий пенсіонер. Активно займаюсь громадською діяльністю, заступник голови районної ради ветеранів та заступник голови первинної організації пенсіонерів Служби безпеки України. Звичайно ж, завжди радію, коли на газетних сторінках з’являються матеріали про мою рідну Кодимщину.

Кожен номер газети для мене цікавий і ніби заряджає позитивною енергією, дає можливість спілкування з усією областю. Ось так, погомонівши зі своїм улюбленим виданням, я ще з більшим ентузіазмом беруся за роботу. Спасибі вам за те, що ви є. Зичу колективу «Одеських вістей» творчої наснаги і завжди залишатися в строю. Бо газета потрібна людям.

Леонтій БОНДАР, м. Кодима

Дякую за правду і чесність

Газету «Одеські вісті» читаю з перших днів її виходу. Приємно зазначити, що останнім часом видання значно поліпшало, газета наповнилася новими рубриками, і від цього стала ще привабливішою. Передусім перечитую статті, що стосуються на­шого району. Як колишній агроном, голова колгоспу, начальник колишнього Любашівського управління сільського господарства, цікавлюся публікаціями на сільськогосподарську тематику. Дуже поважаю і пам’ятаю мого давнього друга Степана Миколайовича Сербінова за його аналітичні статті. Він раніше неодноразово відвідував наші кращі господарства і переконливо писав про голів колгоспів, передових хліборобів, механізаторів, тваринників, доярок. При­ємно, що нині власні кореспонденти з усіх ра­йонів регулярно порушують на сторінках газети проблемні питання щодо відродження тваринництва та поліпшення землеробства в нашій області, пишуть про долі людські, про наше непросте життя­буття.

Я дякую всьому колективу за правду, за чесність і за непохитну позицію, яку ви пронесли крізь ці 20 років. За це я і багато читачів вам вірять, довіряють свої біди та негаразди.

І за це вам спасибі.

Григорій БЕРЕЗАНСЬКИЙ, пенсіонер, смт Любашівка

Радий був би почитати…

Можу себе віднести до когорти вірних друзів га­зети. Адже передплачую її майже двадцять років. Фак­тично з часу створення я читач обласного літопису. Відзначу, приємно, що газета змінюється, тобто онов­люється, осучаснюється, якщо можна так сказати. Мені сподобався перехід на новий формат, що відбувся кілька років тому. Дякую за чудову ідею випуску «Суботнього номера». Без перебільшення скажу, що весь спектр життє­діяльності області висвіт­люється в рубриці «Від Дунаю до Бугу».

Найбільше звертаю ува­гу на публікації на сіль­ськогосподарську тематику. Радий був би почитати і про новинки цього сектору економіки з інших областей, а то й країн. Скажімо, про роз­виток тваринницької га­лузі у Франції чи Німеччині. Від імені працівників сільсь­когосподарського комплексу та сільчан хочу попрохати, якщо це можливо, про запо­чаткування рубрики си­стем­ного подання матері­алів щодо роз’яснення за­коно­давчої бази, що сто­сується земельних питань, зо­крема – впровадження нових форм господарювання на зем­лі, ведення особистого се­лян­­ського господарства, створення обслуговуючих сільськогосподарських коопе­ративів тощо.

Вітаю колектив і численних прихильників «Одеських вістей» із 20­річним ювілеєм. Бажаю творчих успіхів. У період становлення Україн­ської держави газета обласної ради внесла і свою вагому частку в зміцнення економіки регіону. За що їй слід віддати належне.

Юрій МАЙСОС, начальник відділу реформування, обліку та звітності управління агропромислового комплексу Савранської РДА

Хай ширшає коло ваших вірних друзів!

Мені 86 років. І багато років мого життя інформатором, другом, порадником була й залишається сьогодні обласна газета «Одеські вісті». Це завдяки їй я в курсі всіх справ і подій, які відбуваються в області, у країні. По суті в «Одеських вістях» я знаходжу будь­яку інформацію, що цікавить мене. Дуже правильно, що цілу сторінку газета відводить «Сімейному адвокатові». Її консультації, відповіді на непрості запитання добре послугували й деяким моїм знайомим.

Мені, агрономові­виноградарці за фахом, яка ціле своє життя віддала цій галузі, цікаво все, що стосується сільського господарства. А цьому бокові життя газета на своїх сторінках надає багато місця. Принаймні ми можемо порівняти ставлення до розвитку сільськогосподарського виробництва у своєму районі зі ставленням – в інших. А ще я завжди чекаю кожного випуску «У саду та на городі». Ці матеріали завжди вчасні та дуже корисні.

Але найціннішим мені видається те, що «Одеські вісті» багато пишуть про простих трудівників, багатодітних матерів. Вельми охоче читаю творчу сторінку «Літературна Одещина» та матеріали за рубриками «Добро творити – добру служити», «Тра­диції», «Діти України», «Куль­тура».

Величезна вам подяка, любі журналісти, всім тим, хто робить газету по­справжньому цікавою. Успіхів вам, «Одеські вісті», та розквіту. Хай ширшає коло ваших вірних друзів – читачів!

Із повагою,

Марія САВЧУК, багаторічна передплатниця «Одеських вістей», м. Арциз

Не пересолодити й не перегірчити

Улюблену газету «Одеські вісті» передплачую майже 20 років. Звичайно, передусім шукаю статті про Фрунзівський район. Мені цікаво все: і досягнення, і розповіді про звичайних людей, і порушені проблеми, які існують в громадах. Загалом, із задоволенням читаю про все, що відбувається у нашому краї. Адже всі головні події оперативно висвітлюються на сторінках «Одесь­ких вістей» з допомогою власних кореспондентів, яких газета має практично в кожному районі.

Дуже подобаються мені мате­ріали під рубрикою «З грома­дою та для громади». Це справжні адреси досвіду. Хотілося б, щоб кореспонденти частіше писали про те, як виживають люди на мінімальну пенсію, як їм вдається оплачувати комунальні послуги, харчуватися, купувати ліки...

Хтось із письменників любив повторювати: «Не будь солодким, бо тебе злижуть, але не будь гірким, бо обплюють». Цього хочу побажати і колективу «Одеських вістей». Залишайтесь такими ж правдивими, оперативними, обов’язковими, завжди готовими прийти на допомогу своїм читачам.

Анатолій Печенюк, житель Фрунзівки

Війна залишилася в пам'яті

Із зацікавленням читаю публікації газети «Одеські вісті» про учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні. Запам'ятався нарис капітана першого рангу в запасі Григорія Зубкова про Героя Радянського Союзу Павла Державіна («ОВ» від 5 березня 2009 р.). Знову й знову перечитую збірку «По путям­дорогам фронтовым», видану газетою. Конкурс творів на тему «Що я знаю про війну» показав Велику Вітчизняну через міркування правнуків переможців.

Журналісти газети розкривають те, що один із фронтовиків у Рені, задовго до заснування газети «Одеські вісті», написав в анкеті: «Для мене, як для рядового солдата, уся війна залишилася в пам'яті, як постійна, тяжка та небезпечна солдатська праця».

Пропоную газеті відкрити нову рубрику «Ніхто не забутий». Досі виявляються останки загиблих фрон­товиків та мирних громадян – газета може посприяти пошуковцям та краєзнавцям у встановленні їхніх імен.

Михайло Салабаш, краєзнавець, м. Рені