Виповнилося 40 років з того часу, коли в присутності командувача ПДВ генерала армії В.Ф. Маркелова, командування дивізії та частин, представників місцевої влади і громадськості району стала діяти перша черга аеродрому «Болград».
За рішенням уряду СРСР, його будівництво було розпочато навесні 1970 року для підвищення й удосконалення бойової підготовки частин і підрозділів 98 гвардійської повітряно-десантної Сквирської Червонопрапорної ордена Кутузова ΙΙ ступеня дивізії імені 70-річчя Великого Жовтня. У наступні роки силами 112-го гвардійського інженерно-саперного полку та інших частин дивізії, ця складна споруда була обладнана усім необхідним для виконання поставлених перед повітряно-десантною дивізією завдань. Досить сказати, що за час її будівництва було переміщено й покладено понад 13000 кубічних метрів землі, 6000 кубометрів піску, 7000 кубометрів щебеню, покладено 13426 аеродромних плит, не рахуючи цегли, каменю, цементу, асфальту та інших матеріалів.
Як безпосередній учасник тих подій, можу сказати, що особовий склад дивізії й цивільні особи розуміли всю відповідальність за доручену їм справу, виявили високий патріотизм, дисципліну, організованість, народну кмітливість, а часом і відвагу, щоб виконати поставлені завдання в термін і з високою якістю.
У цілому аеродром «Болград», якому присвоєно 2-й клас, почав функціонувати з грудня 1987 року і здатний був приймати практично усі типи літаків, зокрема винищувачі.
Нещодавно я відвідав аеродром, об'їхав його повністю, побував на усіх об'єктах. Те, що я побачив, не тільки вразило, але й шокувало мене. Протягом останніх двадцяти років ця складна дорога споруда була цілком занедбана. Крім КДП (командно-диспетчерський пункт – ред.), на аеродромі не залишилося жодного цілого будинку. Обвідна РД (рульова доріжка – ред.) і стоянки для літаків ІЛ-76 повністю заросли деревами й чагарником, стики між плитами на ЗПС (злітно-посадкова смуга – ред.) оголилися й заросли травою, частина стоянок розібрана й вивезена невідомо куди.
Найстрашніше, що полотно ЗПС через вимивання подушки під нею стало набувати хвилеподібного характеру, що неприпустимо за технічними умовами. Пройде ще трохи часу, і аеродром неможливо буде відновити.
Хіба це не злочин перед народом, який, відриваючи від себе багато коштів, давав усе армії, щоб вона була боєздатною і могла за необхідності стати на захист країни?
Як говорив давньоримський політичний діяч Луцій Сенека: «Хто, маючи можливість попередити злочин, не робить цього, той йому сприяє». Хочу, щоб про це завжди пам'ятали, тому що беззаконня нікому не може бути зараховане в заслуги й не може викликати до себе поваги суспільства. Та й відповідати за вчинене все одно колись доведеться.
