Немає геноциду проти «когось»,
геноцид завжди проти всіх.
Михайло Гефтер
Нині у Берліні, у колишньому особняку фабриканта і таємного радника комерції Ернста Mарльє, на вулиці Гроссе Ванзеє, пізніше проданому промисловцеві Фрідріху Mіну, який співчував нацизму і фінансував Гітлера, розміщується Меморіальний центр Холокосту.
Тут 20 січня 1942 року, о 12.00, зібралися на нараду начальник гестапо Мюллер, держсекретар міністерства внутрішніх справ Штуккарт, держсекретар міністерства юстиції Фрейслер, вищі чини СС, нацистської партії та поліції. Був і Ейхман, головний відповідальний за розв'язання «єврейського питання». Саме він і склав підсумковий протокол – 15 сторінок машинописного тексту, – який кілька разів переписував на вимогу свого шефа. Один примірник був знайдений у 1947 році. Протокол докладно, скрупульозно документує план знищення євреїв і активну роль у геноциді німецького державного управління. Нарада тривала близько 90 хвилин – стільки часу потрібно було для розв'язання долі цілого народу.
Втім, геноцид євреїв почався ще задовго до Ванзейської конференції. 31 липня 1941 року Герінг підписав наказ про призначення начальника Головного управління імперської безпеки (РСХА) Гейдріха відповідальним за «остаточне вирішення єврейського питання». На окупованих Німеччиною територіях СРСР у другій половині 1941 року айнзатцгрупами було вбито близько мільйона євреїв. Наприкінці липня 1941 року нацистські розстрільні команди почали переходити від селективних розстрілів дорослих чоловіків до масових убивств єврейських жінок, дітей і стариків. Незабаром цілі міста і райони були оголошені «вільними від євреїв».
Ванзейська конференція була скликана Гейдріхом відповідно до листа Герінга про підготовку «повного вирішення єврейського питання». Вона мала відбутися 9 грудня 1941 року. Через воєнні дії, що розгорнулися (за два дні до цього японці напали на Пірл-Харбор), конференцію було відкладено. 8 січня 1942 року були розіслані нові запрошення і призначена нова дата: 20 січня.
На конференції була представлена статистика єврейського населення в кожній з європейських країн – назагал 11 мільйонів чоловік. Особливо заслуговує на увагу число євреїв Албанії — 200 чоловік, що свідчить про тотальність «остаточного вирішення єврейського питання». Жоден з 11 мільйонів не повинен був залишитися живим.
Ейхман повідомив, що слід негайно розпочати виселення євреїв до Східної Європи (на територію окупованої Польщі, де й була згодом побудована більшість концтаборів). На нараді було приділено велику увагу «обробці євреїв», тобто створенню безвідхідного промислового виробництва з умертвлення людей (з виготовленням мила, волосяних матраців, добрив, з витягуванням золотих зубів).
Ванзейська конференція стала відправною віхою для включення всього державного апарату Німеччини в заснований на чіткому розподілі праці геноцид. 15 учасників конференції належали до еліти націонал-соціалістського режиму. Багато хто з них здобув повну освіту і зробив блискучу кар'єру. 8 – мали вчений ступінь доктора наук. Але, на жаль, наявність освіти, навіть декількох, – не показник моральності.
Серед учасників конференції був і наш земляк – Георг Лейббрандт. Він народився біля Одеси в селянській родині німецьких колоністів зі Швабії, брав участь у створенні армії генерала Власова. А Ро́ланд Фре́йслер свого часу навіть вступив до РКП(б) і служив на території України продовольчим комісаром під час громадянської війни…
У Великій Британії у передсвяткові дні деякі книгарні пропонували книжку Адольфа Гітлера «Майн Кампф» як різдвяний подарунок, і навіть називали його «ідеальним» і «найкращим». В Україні, у Кременчуку Полтавської області, невідомі підпалили синагогу, а в Одесі організація російських монархістів улаштувала «показові виступи» у дні святкування єврейського свята Ханука. Я переконаний: нам усім є над чим замислитися…
