А як ставиться українська стилістика до слів меншінайменш?Майже так само, як і до більшчинайбільш,тобто знов-таки віддає перевагу простим (а не складеним) формам вищого і найвищого ступеня. Але є тут свої нюанси. Якщо, наприклад, росіянин скаже здесь менее глубоко́, то українською мовою природніше висловити це поняття словосполученням не так гли́боко або сказати тут мілкіше. Ще приклад: К этому делу он относится менее серьезно – До цієї справи він ставиться не так серйозно. Хоч можна, звичайно, сказати і менш серйозно.
Те саме й зі словом найменш.Можна написати Найменш вдало виступив представник заводської команди (з газети), а можна найневдаліше виступив. Тут усе залежить від того, чи хоче автор побудувати справді українське речення, чи має намір висловитись «якнайближче» до рос. складні. Загальна ж засада, повторюємо, одна: українська мова значно рідше проти російської послуговується складеними формами вищого і найвищого ступеня прислівників. Частіше обходиться формами простими.
Просимо у зв’язку з цим запам’ятати правильний переклад рос. усталеного звороту тем не менее. Багато сучасних літераторів його просто «перемавповують». Тим часом, українська мова для відтворення поняття має власні (і дуже виразні!) вислови: і все ж, з усім тим, а проте, та проте, але однак (одначе). Спробуймо підставити їх у речення на місце калькованого тим не менш – самі побачимо, як речення засяє чимось рідним. А ось зразок для наслідування: Кобила хоч і шпакувата, а протевезуча (Грінченко).
Іноді (залежно від контексту) російському тем не менее може відповідати слово таки:Хоч ти й розсердишся.., а я такидоговорю, що хотів сказати (Квітка-Основ’яненко).
более не менее рос. – більш-меншукр.
Неправильно в наших ЗМІ перетлумачують російський станівкий вислів скорее это, чем то. Так, одна з авторів пише: Скоріше вгадував, аніж бачив контури предмета. А треба: Більше вгадував, аніж бачив.
Конкретніше:
рос. укр.
скорее круглый, більше круглий,
чем продолговатый ніж довгастий
скорее жив, чем мертв більше живий,
аніж мертвий
скорее хитрый, більше хитрий,
чем умный як розумний
А ще треба добре затямити: українська мова, на відміну од російської, не утворюєприслівників вищого ступеня від прикметників, що означають сторони світу. Якщо росіяни дозволяють собі, наприклад, твердити западнее Москвы, восточнее Волги, южнее Курска, севернее Киева, то нашою мовою ці поняття треба відтворювати з допомогою іменників з прийменниками: на захід од Дністра, на схід од Волги, на південь від Москви, на північ від Києва. Тому фразу з газети: «Родом він був із села Зеленьки, що в ста кілометрах південніше Києва», – треба кардинально правити. Як? По-перше, сказати на південь од Києва, по-друге,за сто кілометрів (а нев ста кілометрах). Ітоді фраза набуде української, а не російської будови.
Наостанок: треба вміти відрізняти прислівник від однозвучних прикметників середнього роду простого вищого і найвищого ступенів. Пояснимо це на двох прикладах:
1.Найважчеступити перший крок іВін виконав найважчезавдання
2. Говоріть коротшеіМоє ліжко коротшеза твоє
У реченнях, що стоять перед сполучником і, найважче, коротше – прислівники, бо пов’язані вони з дієсловом і відповідають на запитання як?
У реченнях після сполучника і найважче і коротше – це прикметники, бо мають зв’язок з іменниками і відповідають на запитання який?
Для чого нам потрібно знати цю різницю? Для того, щоб не будувати фрази так, як їх будують росіяни, не відмінюючи своїх прикметників простого вищого ступеня. Приклад (пролунав з радіо): Виступили у віковій групі старше десяти років. Тут старше – прикметник, пов’язаний з іменником група, отже не може не відмінюватися і мало б звучати групі старшій, тобто по-українському, а не по-російському (див. Ступені порівняння прикметників).
