Мені хотілося б розповісти про видатну жінку, якої вже чотири роки, як немає з нами. Але без неї не можна уявити історії Київського району Одеси.
Це Євгенія Миколаївна Авдюхіна, яка протягом 18 років працювала першим секретарем Київського райкому партії.
Мало хто з жителів нашого міста, які народилися до розвалу Радянського Союзу, не чув, а з керівників підприємств – не знав Євгенію Миколаївну.
Є.М. Авдюхіна народилася 8 жовтня 1932 року у Кривому Розі. У війну юна Женя працювала в шахті на навантаженні вугілля, замінивши вагонетників, які пішли на фронт.
Після закінчення будівельного технікуму у 1956 р. за розподілом була направлена до Фрунзівського району Одеської області. Потім працювала в Ширяївському міжколгоспбуді, вступила до будівельного інституту. З 1965 р. працювала у м. Одесі. Через два роки стала інструктором Центрального райкому партії.
Пізніше Євгенію Миколаївну обрали головою виконкому Центрального району, першим секретарем Київського райкому Компартії України.
Так Є.М. Авдюхіна стала незмінним керівником Київського району. Вона особисто контролювала будівництво житла, шкіл, спортивних залів та майданчиків, підприємств.
Більшість житлового фонду Київського району побудовано при Євгенії Миколаївні. З’явилися і міський молочний завод № 1, об’єднання молочної промисловості – їх, на жаль, спіткала доля багатьох пострадянських організацій та підприємств.
Хочу розповісти про випадок, який мало кому відомий. Район активно розбудовувався, і періодично приїжджали перевірки із Центрального Комітету Компартії України. Під час однієї з таких перевірок, на нараді, Євгенії Миколаївні повідомили, що в її квартирі прорвало трубу і заливає сусідів. Нараду перервали, щоб вона змогла з’їздити додому і якось розв’язати цю проблему. Перевіряльник захотів подивитися, як живе перший секретар райкому. А Євгенія Миколаївна, яка «пробила» будівництво десятків тисяч квадратних метрів житла, жила в однокімнатній квартирі, 14 кв. м, разом із племінником, що навчався в морехідці. Зайшовши до квартири, перевіряльник із ЦК був вражений. Особливо його вразила розкладачка в коридорі однокімнатної «хрущовки».
Наступного ранку була нарада у міськкомі партії. І перевіряльник із ЦК сказав першому секретареві: «Як ви можете піклуватися про людей, якщо перший секретар райкому живе в таких умовах?»
Самій ж Євгенії Миколаївні і на думку не спадало просити собі чогось кращого!
Через 2 місяці здавався будинок по вул. Тінистій, 10, де Є.М. Авдюхіна із племінником і отримали двокімнатну квартиру.
Про обов’язковість, виконавську дисципліну, відповідальність та скромність, порядність, доброту Євгенії Миколаївни знають усі, кому пощастило з нею зустрічатися, а тим паче – кому пощастило з нею працювати.
У 1990 році вона пішла на пенсію, а з липня 1991 року стала директором споруджуваного об’єкта «Дельфінарій».
У 2008 році ми провели її в останню путь. Але ми завжди були поруч, навчалися, всотували, слухали, висловлюючись сучасною мовою, – Менеджера, Управлінця, Керівника – усе з великої літери, – та Людину з гарячим серцем, сповненим добра і любові, готовим до самовіддачі та самозречення.
Таких людей, як Євгенія Миколаївна, Земля народжує рідко. І вони своїм життям освітлюють життя багатьох, доторкаючись і зігріваючи добром свого серця та душі усіх, хто був поруч.
Будівельник, як то кажуть, від Бога. Її робочий день починався й закінчувався на будмайданчиках району. Нарівні з чоловіками Євгенія Миколаївна спускалася в котлован споруджуваного будинку. Не було жодної здаваної багатоповерхівки в Київському, в якій вона б не побувала до приймання об’єкта Державною комісією. «Якщо Женя прийняла будинок, то Держкомісії робити нічого» – говорили будівельники.
Хочеться закінчити цей лист на життєстверджувальній ноті. Євгенія Миколаївна була дуже різнобічною та обдарованою Людиною, мала тонкий смак та чуття гармонії, разом з нею ми придумали кілька змін для системи освіти. Йдеться про необхідність викладання нових предметів, таких як математичні основи гармонії, системний синтез, гармонійне управління.
Уже без Євгенії Миколаївни, у 2010 р., був проведений Перший міжнародний конгрес на тему математичних основ гармонії. Потім ще кілька таких форумів.
Усі конгреси відкриваються 8 жовтня, того дня, коли у світ прийшла ця світла сонячна жінка, яка залишила незабутній слід у серцях багатьох людей.
І ще в наших працівників є таке запитанняпобажання: чи можна назвати вулицю у Київському районі на честь Євгенії Миколаївни Авдюхіної?
Це було б справедливо. У місті, якому вона віддала сили, енергію та любов, повинна бути вулиця Авдюхіної!
