Малий червінчик, а ціна велика
Таїровський селищний голова Сергій Шепель
дотримується слова, даного ветеранам
Бувають же такі збіги: лише пригадалося, як у лютому минулого року спілкувався з ветеранами в смт Таїровому, пролунав телефонний дзвінок. Селищний голова Сергій Вікторович Шепель запрошував на зустріч із нагоди Дня захисника Вітчизни. Звичайно ж, таку увагу завважив за честь. Вирішив: насамперед обніму відважного розвідника, який дійшов з боями до Берліна, кавалера багатьох орденів, полковника у відставці Григорія Федоровича Крамаренка, з яким спілкувався на минулорічній зустрічі. Але цього разу фронтовик не зміг прийти, хвороба здолала. З тієї ж причини не прибули Анатолій Петрович Михайлишин, інші ветерани. Отож і вийшло, що фронтовиків представляв Іван Матвійович Алексєєв, який надів із нагоди свята бойові ордени й медалі, він іще може рухатися, спираючись на милицю. Приємно було бачити, з якою повагою зверталися до нього і селищний голова, і воїниафганці, учасники бойових дій на території іноземних держав, як і до голови первинної ветеранської організації Фатії Мирджанівни Шардакової. Привітна господиня кафе Валентина Леонідівна Заболотна та Надія Іванівна Антонова запросили дорогих гостей за святково накритий стіл.
Коли Сергій Вікторович Шепель, який сам знає справжню ціну ратній праці, вимовив хвилюючі слова визнання та любові ветеранам, виразив їм подяку за мир, завойований у жорстоких боях з фашистськими загарбниками, я запитав у Фатії Мирджанівни про те, що важливого відбулося за рік у житті ветеранської організації. І насамперед вона відповіла: нам вдалося домогтися, що ім’я нашого прославленого земляка, кавалера орденів Слави трьох ступенів Івана Сидоровича Яновського увічнено на меморіальній стелі, яку в листопаді було відкрито на Театральній площі в Одесі (свого часу автор писав в «Одеських вістях» про те, як ветеранам доводилося долати бюрократичні перепони на шляху до цієї мети).
Почувши сказане, я відчув особливий щирий трепет: не висохнути криниці духовності! Адже жінка, яка пізнала усі прикрощі військового лихоліття, і сьогодні зазнає нестатків через своє матеріальне становища, не почала відповідь на запитання з того, що селищна рада подає допомогу ветеранам, збирає їх по святкових днях за щедрим столом, підтримує усі починання, а звернулася насамперед до духовного, до святої пам’яті, яку ми повинні зберігати в серцях на віки вічні про тих, хто не шкодуючи крові та самого життя воював з ворогом, що зазіхнув на найсвятіше – нашу рідну землю. Потім ми говорили про інші події, зокрема про те, як відзначали всією громадою День Перемоги. І я нагадав про ту обіцянку, яку селищний голова дав на минулорічній зустрічі: доставляти потребуючим ветеранам безкоштовне молоко. Сергій Вікторович, посміхнувшись, сказав: «А ви запитайте у них». І одразу Іван Матвійович повідомив, що по п’ятницях молоко доставляють адресатам, яких рік тому назвав Григорій Федорович Крамаренко. Воістину, малий червінчик, а ціна велика. Звичайно ж, літні люди якось змогли б обійтися і без цього молока, але їм цінні та увага і те піклування, які проглядаються за цим фактом, позиція керівника: пообіцяв – виконав.
Як і завжди буває на подібних зустрічах, пролунало багато теплих слів, зігрівали душі мелодії фронтових років. Зворушив до сліз Іван Алексєєв, виконавши пісню післявоєнних років про неземну світлу любов, яка й понині живе в його серці. А член виконкому селищної ради Юрій Олександрович Петрусенко, який постійно підтримує ветеранів, роздав усім любовно оформлені буклети про кавалера ордена Слави трьох ступенів Івана Сидоровича Яновського. І за цим вбачався нерозривний зв’язок поколінь, людей, для яких совість та обов’язок, честь і гідність, піклування про живих і пам’ять про тих, кого вже немає серед нас, стали нормою повсякденного буття. І цей зв’язок нікому не порушити. Ніколи.
Віктор Мамонтов,«Одеські вісті»
Щаслива мати, якщо щаслива її дитина
«Слабка» половина людства сьогодні доводить, що є набагато сильнішою та витривалішою, ніж «сильна». Тільки трепетне жіноче серце здатне пережити чимало хвилювань, пройти через різні труднощі та відродитися в любові до ближніх, співчутті та прагненні допомогти і захистити скривдженого.
Ніхто краще не зрозуміє жінку, ніж інша представниця прекрасної половини, у чиїй душі та помислах чимало доброти та потреби у спілкуванні. Життєві труднощі, нелегкий час спонукали жінок до об’єднання та створення громадської організації, де, перш за все, вислухають та розрадять, а по можливості – допоможуть. Щира участь у долі тих, хто її вкрай потребує, творить дива, розтоплюючи кригу сумних думок, смутку та зневіри.
Голова міської організації «Жінки Біляївщини» Любов Миколаївна Чорна утверджує ту силу волі, що допомогла їй вистояти супроти несправедливих ударів долі. Виховуючи сина та доньку, вона знаходить у собі чимало доброти та любові, аби поділитися ними з ближніми. Привітною посмішкою викликати позитивну емоцію у того, хто поруч, теплим словом зігріти літню людину, яка, залишившись одинокою, здавалося б, втратила сенс життя…
– Створюючи громадську організацію, ми прагнули об’єднати зусилля, аби, перш за все, допомогти самим жінкам вистояти у цьому непростому світі, – говорить Любов Миколаївна. – Маємо незламне бажання спілкуватися між собою, поділитися досвідом та вміннями. Розділивши з кимось свій оптимізм, віру у краще майбутнє, ми ніби примножуємо його у сто разів. А якщо приходить біда, але хтось поруч, то вдвічі легше її пережити. Це істина.
На своїх зборах жіноцтво міста обговорює чимало насущних проблем, які нині спіткали їх. Болить у біляївчанок серце за багатодітні, неповні та малозабезпечені сім’ї. Намагаючись допомогти їм, організація ініціювала благодійну акцію зі збирання одягу, у якій активну участь узяли чимало жінок. Сьогодні до неї долучилася й обласна жіноча організація, яка, заручившись підтримкою благодійних фондів, здійснює гуманітарну допомогу.
– Мені дуже прикро, що у сьогоднішній час існує матеріальна скрута, і ту підтримку, що ми надаємо, я не можу назвати вагомою. Краще б узагалі не виникало подібних проблем, – говорить Любов Миколаївна. – Але вони виникають, і ми пораємося з ними як можемо. За підтримки спонсорів підготували пакунки й розвезли їх на Святвечір до одиноких бабусь нашого міста. Той заряд позитивних емоцій, які отримали старенькі, для нас став найвищою нагородою. Слова подяки, неслухняна зрадлива сльоза, що скотилася в ту мить по щоці, – перевернули все в душі.
Ми здатні зробити цей світ кращим. Ми просто зобов’язані це зробити.
У своїй діяльності ми намагаємося не забувати про тих жінок, які сьогодні перебувають на заслуженому відпочинку. Про тих, які своєю невтомною працею на різних державних посадах та на виробництві здійснили вагомий внесок у розвиток райцентру.
Жіноча асоціація області, яку очолює наша землячка С.О. Дигуляр, стала ініціатором видання книги про славетних жінок Одещини, до якої увійдуть шістнадцять представниць нашого району. На сьогодні вже підготовлено необхідні матеріали та зроблено пробну верстку.
Розповіла Любов Миколаївна про активних учасниць організації, які радо відгукуються на запропоновані проекти й самі ініціюють чимало добрих справ, – В.І. Тичкову, Г.Ф. Трохимчук, Л.О. Степаненко, Н.К. Тимошенко, Н.В. Романович, О.С. Долготьор.
Тривожить жіноцтво міста й доля молодого покоління. Кожна мама з хвилюванням відпускає свою дитину у доросле життя. Тепер молоді важко, адже вона стикається з безліччю різних проблем. Серед головних – здобуття якісної освіти, працевлаштування, відсутність житла. Дітям підліткового віку ніде якісно проводити своє дозвілля, тому й пропадають вони більшість часу в інтернеті та за переглядом кінострічок, які мало чому корисному навчать. Сьогодні молодь у години дозвілля належить сама собі. Звідси, певне, й випливає чимало прикрих випадків та нерозважливих вчинків, які здійснюють молоді хлопці та дівчата.
– Час вносить свої корективи. Людям старшого віку важко прийняти та усвідомити нинішні зміни, молоді – побороти труднощі, з якими стикається на початку дорослого життя. Ми, як мами, подруги, бабусі, стараємося бути для своїх дітей порадниками та наставниками. Хоча дечого й вони нас навчають, адже народилися й виросли у відмінний від нашого дитинства час. Кожна мама вкладає у своїх дітей любов та ласку, прагне виростити їх порядними, чемними, чесними людьми. А ще – сильними та цілеспрямованими, такими, які б у сучасному світі зуміли відстояти та знайти себе. Як то кажуть, по праву зайняли своє місце під сонцем.
Любов Миколаївна Чорна, голова міської організації «Жінки Біляївщини» вважає, що сьогодні жінка мусить бути мужньою та сильною, але при цьому – не втрачати ніжності та краси. А ще – бути щасливою і бачити щасливими своїх дітей. Слід бути оптимістами і йти по життю з добром.
Д. Кіміна
Зігрій людину теплом
Народна педагогіка стверджує: «Дивись, не забудь: людиною будь!» Хоч і сказані ці слова давно, проте не втратили свого значення і понині. Скоріш, навпаки, – сьогодні вони набули особливої актуальності.
Усі розуміють, що прагнення до справедливості, до подавання допомоги ближнім робить людину справжнім громадянином. На цих загальнолюдських цінностях добре знаються члени педагогічного та учнівського колективу Нерубайського НВК, який не залишився осторонь від Всеукраїнської соціальної акції «Зігрій людину теплом!», започаткованої Партією регіонів.
Учні та вчителі нашого комплексу відвідали ветеранів війни і праці, інвалідів та дітей із малозабезпечених і неповних сімей. Учні 8А, 9Б класів (класні керівники Т. Волянська та І. Алаторських) прийшли в гості до учасника війни В.М. Лосицького та ветерана праці М.С. Вінник. Віктор Михайлович із радістю зустрів дітей та охоче розповідав про намальовані власноруч картини. Марія Семенівна запросила гостей на чашку чаю з бубликами.
Приємно були вражені візитом заступників директора НВК Т.М. Вівсюк, А.І. Ганєвою та С.Г. Погосяном, учнями 10А, 8Б та 5А класів (класні керівники Л.О. Войтенко, Г.А. Черепащук, О.І. Квасевич) колишні наші вчителі Алла Данилівна та Олександр Данилович Шкільні, Олександр Опанасович Лукашевич. Алла Данилівна та Олександр Данилович розповіли гостям про значну подію: видання етнографічного атласу їхнім сином.
Учні 7Б та 6А класів (класні керівники М.І. Рирмак та Ю.В. Валюх) відвідали учасника ВВВ та інваліда першої групи В.А. Пономаренка, який з першого до останнього дня воював на фронті.
Зраділа гостям малозабезпечена родина Балановських, у якій росте дитинаінвалід. З дружнім візитом та матеріальною допомогою до них завітали учні 8В та 11А класів (класні керівники К.А. Каравасилій та А.М. Гілко).
Дітки 5В класу разом із класним керівником О.С. Люлькою відвідали учасників війни Федора Павловича та Марію Іванівну Гнатенко, дитину війни Є.А. Євдокимову. Учні 5Г та 5Б класів (класні керівники О.В. Писарчук та О.М. Бондаренко) побували вдома у учнів нашого комплексу, які виховуються в багатодітній та малозабезпеченій сім’ї Бондарівських, – Тетянки, Юлії та Валентини. Зігріли теплим словом ветерана праці, колишнього вчителя нашого комплексу Н.К. Третяк учні 6Б та 11Б класів (класні керівники – А.А. Майстренко та В.М. Гапчук). Діти 6В та 11В класів (класні керівники Н.Г. Радецька та Н.Б. Мунтян) відвідали ветерана Великої Вітчизняної війни А.В. Голіщенка.
Зупинитися, озирнутися, простягнути руку допомоги, навіть зігріти чуйним і добрим словом, підставити плече підтримки – обов’язок кожної людини, кожного громадянина нашої держави.
Світлана ЗУБРИЦЬКА, директорка Нерубайського НВК
