Європейський підхід до Тилігулу
Із сімнадцяти лиманів, розташованих на території Одеської області, одним із найпримітніших є Тилігульський. Це не тільки найбільший за довжиною лиман північнозахідного Причорномор’я, але й воістину унікальний природний об’єкт, що має величезне значення для рекреації, туризму, охорони здоров’я та рибальства. Будьяке багатство (зокрема й природне) можна як розтратити, так і зберегти. Перспективи розвитку Тилігулу обговорювалися на спеціальній установчій нараді у стінах обласної ради.
Офіційна назва обговорюваного проекту звучить досить довго: «Комплексне управління водними ресурсами та прибережними зонами у Європейських лагунах за умов зміни клімату» (LAGOONS). У його межах спеціальними науковими дослідженнями буде охоплено чотири великі природні водні об’єкти: у Португалії, Іспанії, у районі Балтики (дельта Вісли) та наш рідний Тилігул.
Як відзначив ректор Одеського екологічного університету, депутат обласної ради Сергій Степаненко, участь Одещини в такому великому європейському проекті стала можливою завдяки підтримці обласної влади. Саме вона профінансувала університетські дослідження за Стратегією використання прибережних територій. Ці наробітки стали своєрідним стартовим майданчиком для наступної, масштабнішої наукової роботи.
Як відомо, для збереження ресурсів Тилігульського лиману на його берегах було створено два регіональні ландшафтні парки (в Одеській та Миколаївській областях). На території Одещини до Тилігулу примикають три райони. Коло проблем, які сьогодні стосуються Тилігульського лиману, – зниження водообміну, незаконна розробка узбережжя, браконьєрство... Щодо водообміну, то тут учені пропонують працювати у двох напрямах. Це реконструкція сполучного каналу лиман – море та розчищення верхів’їв, джерел і малих річок, які, власне кажучи, живлять Тилігул. Не менш актуальною є робота з місцевими мешканцями. На берегах лиману розташовано 26 населених пунктів (це 30 тисяч жителів) і 37 тисяч дач, якими в різну пору року користуються від 50 до 115 тисяч чоловік. У таких умовах відсутність централізованої каналізації та системи утилізації сміття створює серйозне екологічне навантаження на водойму. Втім, у кожної медалі два боки. Наплив відпочивальників до Коблевого на «миколаївському» боці Тилігулу дозволяє говорити про них як про потенційних екотуристів на «одеському» боці. А запаси лікувальних грязей, що займають половину площі лиману, передбачають лікування людей із захворюваннями опорнорухового апарату та нервової системи.
– Відновлення й раціональне використання природних ресурсів Тилігульського лиману можливе тільки в кооперації з усіма, хто використовує ці ресурси: земле– та водокористувачів, відпочивальників, дачників, рибалок, місцевих жителів, – говорить депутат обласної ради, начальник управління з питань природокористування Євгеній Смоленський. – Слід дотримати баланс між можливостями екосистеми та потребами соціальноекономічного розвитку. Для цього може бути використаний європейський підхід – розробка та впровадження менеджментуплану.
Дослідження вчених мають не просто обмежитися збиранням фактів, але й завершитися розробкою декількох «сценаріїв розвитку». Тилігул – це природоохоронна зона, зона розвитку туризму, інтенсивного розвитку сільського господарства або рибництва тощо. Потім належить зробити висновки про те, які із цих сценаріїв є пріоритетними й наскільки вони сумісні між собою. При побудові моделей неодмінно мусять враховуватися прогнози щодо зміни кліматичних умов.
– Гадаю, ніхто не може дорікнути нинішньому складові обласної ради тим, що ми приділяємо недостатньо уваги екологічним питанням, – говорить голова облради Микола Пундик. – За неповні два роки каденції особисто я був у Тилігульському ландшафтному парку вже чотири рази. Знайомий не тільки з його керівництвом, але й практично з усіма єгерями. Тривалий час на потреби парку з обласного бюджету щороку виділялося близько 250300 тисяч гривень, цього року ми профінансували майже мільйон. Гроші підуть на поліпшення технічного стану природоохоронної інспекції: купівля ще одного автомобіля та човна, трьох моторів тощо. А сьогоднішній захід дозволяє нам сподіватися залучити на розвиток цієї території додаткові гранти: як внутрішньонаціональні, так і міжнародні.
За підсумками наради остаточні пропозиції вчених Одеського екологічного університету за проектом LAGOONS мають бути представлені у вересніжовтні поточного року. При цьому мусять бути враховані пропозиції адміністративних структур і побажання місцевих громад.
Наталя БОНДАРЕНКО
Наводимо чистоту
Працівники обласної ради взяли участь у прибиранні в парку біля адмінбудинку на проспекті Шевченка. Ця зелена зона – улюблене місце прогулянок не тільки держслужбовців, але й численних жителів, особливо з дітьми. Офіційним приводом для проведення заходу стала акція «За чисте довкілля», підкріплена відповідним розпорядженням Кабміну і обласної державної адміністрації. Акція включає в себе комплекс заходів: саджання дерев, ліквідація несанкціонованих смітників, піклування про братські могили й меморіальні комплекси, очищення берегів водойм тощо. Частиною цієї програми став і нинішній суботник.
Працювали апаратники облради у дві зміни – з 9.00 та з 14.00. Відділення Міськзелентресту Приморського району забезпечило їх реманентом і технікою.
Буквально через півгодини після початку роботи замрячив бридкий дощик, і люди сховалися під крислатими віттями ялин. Пауза була недовгою, але за цей час ми встигли «впіймати» декількох співрозмовників. Ось, наприклад, Ірина Русанова – начальник відділу міжнародної співпраці. Серед її офіційних обов’язків – зустріч закордонних делегацій, робота з дипломатами. Але грабель ця мініатюрна жінка аж ніяк не злякалася.
– Працівники обласної ради можуть усе: і копати, і листя прибирати, – говорить Ірина Валентинівна. – Робота у нас кабінетна. А тут ми дихаємо свіжим повітрям, спілкуємося. Жодних проблем.
Серед працівників «першої зміни» був і перший заступник голови обласної ради Микола Андрійович Тіндюк. За вдачею він акуратист і естет, тому вважає, що пильнувати чистоту потрібно завжди, а не тільки в переддень різних дат.
– Як у селі люди судять? – коментує він. – Дивляться, який вигляд у будинку та подвір’я, і одразу роблять висновки, хто тут живе: господар чи якийсь тимчасовий мешканець. У нас тут, у парку, небагато сміття, здебільшого старе листя. Але його теж потрібно прибирати, щоб молода трава могла краще рости. Працюємо охоче. Парк і так гарний, а буде ще кращий.
У другу зміну до підлеглих долучився голова обласної ради Микола Пундик.
– У мене є улюблене заняття: переставляти книжки та витирати їх від пилу, – зізнався Микола Володимирович. – Іноді це навіть займає кілька діб. Починаєш роботу, потім відкриваєш книжку з будьякого місця… Для мене це справді спосіб релаксації. Гадаю, наше сьогоднішнє прибирання теж принесе користь колективу. У травні, коли потеплішає, неодмінно ще раз виїдемо на природу, посадимо дерева. Тож самим прибиранням ми не обмежимося, це тільки початок!
Марія ГРИГОР’ЄВА
