витісняють добро...
З великою цікавістю я прочитала добірку матеріалів Христини Вієр «Молодіжний квартал». У нашому сьогоденні це дуже актуальна тема. Моїй дівчинці вже одинадцять, тож маю певний досвід у даному питанні. Проблеми виховання молодого покоління, які порушує журналістка у своїх матеріалах, – не просто поширені, вони є стилем життя сучасного суспільства. Яким виросте чадо у прагненні наслідувати героїв кривавих кінофільмів та недоумкуватих мультиків? Які якості сформуються і яким буде його світогляд?
Звісно, можна довго дискутувати на цю тему, бо кожен має свою точку зору. Проте час від часу вже бачимо прояви дитячої жорстокості та байдужості одне до одного, неповаги до старших, вчителів та батьків, і це підлітки не лише чинять, а й бажають зробити популярним, викладають в інтернеті відео з ганебними вчинками, сподіваючись, що воно матиме непоганий рейтинг.
Іноді діти втрачають орієнтир і без допомоги дорослих не можуть розрізнити, що є добре, а що погане. Наведу власний приклад. Коли моїй доньці сподобався популярний у її оточенні молодіжний серіал, мене охопило занепокоєння, бо мораль його полягала в тому, що розпуста, «багате» сексуальне життя – це весело і цікаво. Демонстрація легкої й не зовсім еротики постійно присутня у кліпах. Прикро на серці, коли бачиш, як дівчатка на святкових ранках у дитсадках співають пісні «Віагри», Насті та Потапа, роблячи при цьому звабливі рухи стегнами й не розуміючи їхньої мети.
Навчити дитину розрізняти добре від поганого непросто, але можливо. Я згодна, що відгородити зовсім молодь від цього майже неможливо. Просто слід постійно роз’яснювати їй, що такі фільми чи мультфільми не додають, а навпаки, витісняють добро зі свідомості.
Очима батьків та дітей
Одна з моїх знайомих, Ірина Н., у якої зростає 10річний син, сказала:
– Я не бачу нічого страшного в тому, що мій син грає в комп’ютерні стрілялки або дивиться блокбастери. Це повільна адаптація до непростого дорослого життя. За кордоном це сприймається нормально, і рівень життя та культури там набагато вищі.
Андрійко Войтович, 9 років:
– Мій тато священик, він не дозволяє нам з братиком дивитися страшні фільми. Мені та Михайлові подобається мультик «Тачки». У нас навіть машинка є, яку звати Сирник. Взагалі ми рідко дивимося телевізор. Натомість читаємо багато дитячої літератури, інших книжок. Іноді ми малюємо, граємо на подвір’ї, тобто не сумуємо.
Валерія Мотовицька, 11 років:
– Мені подобаються фільми та книжки про казкових героїв, де діються дива. Особливо про принцес, адже вони гарні, витончені та виховані. Наприклад, нещодавно я дивилася фільм «Зачарована», як принцеса із казки опинилася у реальному світі.
Війна за чисту душу
Війна дорослих зі страшнуватими та аморальними героями мусить тривати постійно, принаймні поки держава не візьметься за цю справу глобально, як це було раніше. Тоді серйозно опікувалися розвитком дитини, спрямовували кошти для створення сприятливих умов виховання. Цензура була невід’ємною частиною при створенні дитячого кінопродукту. Аби сформувати особистість, гідного громадянина, за державним замовленням створювалися ті добрі герої, які були хорошим взірцем для дітей. А зараз усе зведено до навчальної програми у школах. Діти здебільшого полишені на виховання самих тільки батьків, які найчастіше зайняті іншим – добуванням коштів для існування родини.
Тож певно, яку участь держава візьме у вихованні свого майбутнього, таке й матиме суспільство з його особливими цінностями та переконаннями.
Розмірковуючи над такою важливою темою, дійшла висновку, що нині більше пропагуються жорстокість, розпуста, темні сили – чаклунство, демони, вампіри тощо. І діти як губка всотують це і заповнюють різним непотребом свою найважливішу – душевну – скриню. Та чи цього прагнуть дорослі?
