В хаті колишнього міліціонера, любашівця Володимира Медведенка вже третій місяць живе білосніжний лебідь. Він став справжнім членом сім’ї. Ще в січні знесиленого птаха чоловік підібрав на автомагістралі Одеса – Київ біля Новогригорівки Миколаївського району.
Мабуть, лебедя, що ледве не замерз і чомусь відстав від табуна вигнали з якоїсь схованки лиси. Птах, рятуючись від хижаків, вискочив на шосе, де безпорадно метався з переляку. Та рятувати його чомусь не поспішали. Володимир зі своїм батьком Сергієм Петровичем спіймали лебедя, привезли додому. Птаха відгрівали у хаті біля газового котла. Відтоді він там і живе, і з’їдає стільки, як добрий десяток курей.
– У перші дні перебування у хаті лебідь зовсім нічого не їв, – розповів Володимир Медведенко. – Спочатку годували з рук, тепер Гоша (так ми назвали нашого гостя) харчується добротним кормом лише з власного тазика. Годуємо його зерном, балуємо рибкою. Відважується він і з обіднього стола шматочок хліба взяти. Щодня за будьякої погоди птах виходить з хати на прогулянку, а нагулявшись прямує до своєї комірчини. Спочатку, коли прогулювався обійстям, лебідь стирав до крові свої лапки. Доводилося підліковувати, але тепер вже призвичаївся і ноги не натирає.
Узимку білосніжний красень щоденно купався у ванній кімнаті. Він першим, раніше від своїх добрих господарів, довго хлюпається у теплій водичці, а потім чистить пір’я. З приходом тепла водні процедури проходять здебільшого на подвір’ї. Володимир поливає Гошу з шланга, а той із задоволенням підставляє під струмінь води боки та довгу шию.
Немов рідною дитиною, опікуються Медведенки лебедем і дозволяють йому робити усе, що заманеться. Їхня дочка Юля, студентка юридичного коледжу, також подружила з гордим птахом. А син Сергій, який служить в армії, мріє застати його вдома.
Лише з песиком Гоша не знайшов спільної мови, щоразу намагається загнати тварину у будку і боляче ущипнути.
Спочатку Володимир і Наталя хотіли влаштувати лебедя до Одеського зоопарку або ще кудись, де б йому було веселіше серед своїх. Їм відповідали, щоб привозили, якщо переконані, що птах здоровий. Така відповідь сім’ю не задовольнила, і Гошу залишили у спокої.
Нині лебідь – місцева знаменитість. З гостинцями його відвідують сусідські діти та молодші школярі. Непрошених гостей Гоша побоюється, а до рятівників настільки звик, що відразу біжить до них, шукаючи захисту.
– Мабуть, як потеплішає, випустимо на волю, – з сумом в голосі говорить Володимир Медведенко. – Нехай хлюпається в річці Кодимі. Можливо, знайде собі пару. Шкода розлучатися, але птахові буде краще на волі.
