Береги безгосподарності
Тилігульському лиману була присвячена розмова в ОННБ ім. М. Горького у День навколишнього середовища.
Треба сказати, що із 17 лиманів, які розташовані на території області, Тилігульський є одним з головних резервних джерел цінних лікувальних грязей у нашій країні. Їх балансові запаси оцінюються у 14 млн 95 тис. т. Тилігульське родовище – найбільше в Україні.
Оскільки водойма розташована на кордоні Одеської та Миколаївської областей, то і рішення щодо неї ухвалювалися у двох регіонах. У 1995 році Миколаївська облрада створила на своїй стороні Тилігульський регіональний ландшафтний парк. А через 2 роки аналогічне рішення ухвалила і Одеська облрада.
Завідувачка сектору заповідної справи, біоресурсів та формування екологічної мережі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Любов Харіна розповіла про спеціалізовані заказники, розташовані уздовж берега лиману. Це, зокрема, орнітологічний заказник «Тилігульська пересип» – система острівців і кіс, на яких гніздяться масові, цінні мисливські, охоронювані й рідкісні види птахів. Зоологічний заказник «Петрівський ліс» – це штучний лісопарк, у межах якого передбачалася організація інтродукції фазанів, диких кролів і косуль. Зоологічний заказник державного значення «Коса Стрілка» займає прилиманські схили, коси й 200метрову смугу прилеглої акваторії Тилігульського лиману. Ця територія важлива для нагулу прісноводних риб, зимівель багатьох видів водоплавних птахів. Любов Олексіївна також підкреслила, що стан справ ускладнює відсутність кордонів між Одеською та Миколаївською областями в натурі. Робота з розмежування територій і затвердження проекту землевідведення триває. Тим часом люди одержують дозволи на використання ресурсів на території парку, які не завжди йдуть на користь лиману. Землі розорані на 75%, що вище за аналогічні показники по Україні та Одеській області. Порушені й зв’язки лиману з морем.
На жаль, у населення поки що не сформоване правильне, дбайливе ставлення до багатств свого краю. Опитування, проведене серед жителів довколишніх населених пунктів регіональним центром поширення екологічних знань Одеського державного екологічного університету, показало: 90% хочуть, щоб у Тилігульському лимані була добра вода, водилася риба і у них була вудка для її лову. Як наслідок, на річці Тилігул побудовано майже 100 ставків, які наповнюються всього на 60 сантиметрів протягом 2 місяців, є 2 водосховища. Подібна зарегульованість значно ускладнює нормальне життя річки. Крім того, у верхів’я Тилігула скидається приблизно 90% неочищених стоків.
З боку Миколаївської області на березі лиману випасається багато худоби. Земля розорана практично до урізу води, що призводить до її забруднення отрутохімікатами. Нормою стали масові замори риби в період літньої спеки.
Головний бібліограф науковобібліографічного відділу ОННБ ім. М. Горького Інна Рикун продемонструвала страшні фотографії звалищ сміття у районі села Кордон Комінтернівського району. Вона спостерігає їх уже протягом багатьох років. Адже відпочити на березі водойми сюди приїжджає дуже багато людей.
– Раніше територію якось прибирали школярі й сільська рада, – сказала Інна Емільївна. – Тепер, коли в місцевій школі немає навіть уроків трудового навчання, цим ніхто не займається. Величезні купи накопичуються, а потім сміття потрапляє у лиман. Корови, що пасуться на березі, гинуть, заковтуючи шматки дроту й поліетиленові пакети. Місцева влада не хоче організовувати тут пляж, тому що за ним доведеться доглядати, відповідати за санітарний стан. А кому потрібна зайва турбота?
Сказане й побачене справді жахає. Береги лиману, де можна в майбутньому відкрити прекрасний оздоровчий курорт, більше підходять для зйомок продовження фільму «Сталкер» у зоні незбагненної людської безгосподарності.
Тим часом, у Миколаївській області запроектовано початок будівництва грязелікарні на курорті «Коблево». Якщо це відбудеться, то сусіди значно випередять нас у залученні туристів, яких, враховуючи запаси грязей, цей курорт може прийняти приблизно 100 тисяч за рік. Грязі Тилігульського лиману фахівці рекомендують застосовувати для лікування захворювань опорнорухового апарата, нервової системи і гінекологічних. Тобто тих, якими раніше успішно займався курорт «Куяльник». Тому зволікання в ухваленні рішень про майбутнє водойми і прилеглих до нього територій рівнозначно втраті найважливіших стратегічних перспектив природоохоронного і рекреаційного розвитку регіону.
Світлана КОМІСАРЕНКО,«Одеські вісті»
Захотіли – підпалили
Структура ДП «Ізмаїльське лісове господарство» складається із п’яти лісництв: Болградського, Ренійського, Ізмаїльського, Кілійського районів, а також частково Арцизького і Тарутинського. Очолює державне підприємство Олег Всеволодович Скараєв. Загальна площа довіреного йому лісового господарства становить приблизно 24 тис. га. Щоправда, площа, яка безпосередньо вкрита лісами, – лише 6 тис. га. Решта ж – це водноболотні угіддя. Серед основних функцій господарства – охорона, захист, відтворення лісових і мисливських ресурсів Українського Придунав’я.
Робота тут трудомістка і дуже відповідальна. Навесні основна турбота – якісне садіння лісу. Переважно тут саджають акацію, японську софору, кримську сосну, клен, ясен, дуб. Улітку ж необхідно продискувати ці посадки, доглядати їх. Крім того, з 15 квітня по 15 вересня настає пожежонебезпечний період. Коли літо в розпалі – у лісовому господарстві вже беруться за збирання насіння, вирощують саджальний матеріал. Восени ж тут здійснюють садіння культур у розпліднику. Ну а потім усю зиму тут змушені захищати ліси від несумлінних громадян, які, по суті, живуть одним днем і без жалю вирубують дерева.
У довіреному О. Скараєву колективі трудяться 80 чоловік. Усі вакансії на сьогоднішній день заповнені. Більшість працівників з фаховою освітою. Торік у лісових господарствах пройшла внутрішня реорганізація. Так, наприклад, було скорочено таку одиницю, як «лісник», і замість неї введено посаду «майстер лісу», у якого порівняно з лісником, значно розширилися функціональні обов’язки і права. На сьогоднішній день у господарстві налічується 30 майстрів лісу. Очолює кожне з п’яти лісництв, відповідно, свій лісничий. О. Скараєв особливо відзначає Ізмаїльського лісничого – Олександра Дишлі, а також Болградського – Леоніда Гаджилова, які зуміли забезпечити не тільки дисципліну, але й високу якість виконання усіх лісотехнічних робіт. Фінансується ДП «Ізмаїльське лісове господарство» за змішаною системою. Близько 1 млн грн виділяється за державною програмою «Ліси України». Ці кошти виділяються на догляд за лісовими масивами, зокрема й на охорону лісу від порубок, пожеж тощо. До безсумнівних досягнень свого колективу О. Скараєв відносить те, що торік не було списано жодного гектара з посаджених культур.
Своєю чергою, є й госпрозрахункові відділення, які заробляють кошти на ПММ та інші потреби. Отже, в Ізмаїльському лісовому господарстві заробляють на реалізації саджальнодекоративного матеріалу, на організації екологічного туризму (рекреаційні пункти відпочинку населення: вилківська екологічна стежка «Лісове озеро», Ізмаїльські острови та ін.), на продажі дров, які виходять від проведення санітарних вирубувань, а також новорічних сосен.
До основних проблем директор ДП «Ізмаїльське лісове господарство» О. Скараєв відносить не лише погодні умови (адже тут степовий край, кліматичні умови якого вже від початку не сприяють виживанню лісових масивів), але й чинник людської недбалості. Так, наприклад, фермери та інші сільгоспвиробники, власники земельних ділянок, свійських тварин в надії збільшити площі випасів, косовиць, угідь – нерідко роблять навмисні підпали, не особливо замислюючись над збитком, який вони завдають довкіллю. Також стихійне спалювання стерень, яке, на жаль, було в минулі роки, заподіяло значну шкоду лісовим насадженням, полезахисним лісосмугам.
Чималу небезпеку також становлять підпали через необережне поводження з вогнем пастухів, громадян, які відпочивають на природі. До них є також багато претензій і щодо стихійних смітників.
Олег КОЛЄВ,власкор «Одеських вістей», Ізмаїльський район
