Хочу розповісти про чоловіка з незвичайною долею, який багато пережив. Полковник, член Національної спілки журналістів України, почесний член Українського товариства захисту природи, його упізнають і шанують в Одесі, де живе й творить уже 30 років.
3 червня Миколі Григоровичу Попову виповнилося 90 років. Бійцемпіхотинцем він обороняв Москву, у нічному бою був поранений. Після лікування закінчив військове училище. І вже у складі 16ї повітряної армії визволяв від фашистів Україну, Білорусію, Польщу. Був призначений комендантом передмістя Берліна.
За роки служби нагороджений чотирма орденами та понад 30 медалями. Маючи невгамовну вдачу, до цього часу веде активну громадську роботу. М.Г. Попов – завжди бажаний гість у школах, ліцеях, військових колективах. Його яскраве, наповнене особливим змістом життя, досить повчальне для молоді та гідне наслідування.
У своїх публікаціях Микола Григорович розповідає про мужність наших воїнів у роки Великої Вітчизняної, активно виступає на захист ветеранів та дітей, закликає берегти природу.
У цілому він опублікував понад 800 матеріалів у газетах та журналах.
Коли полковник у відставці М.Г. Попов одягає парадну форму, на його грудях сяють два ордени Червоної Зірки, орден Вітчизняної війни І ступеня, орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, медалі «За бойові заслуги», «За оборону Москви», «За визволення Варшави», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні» та інші нагороди.
Хочу побажати Миколі Григоровичу та його дружині – хранительниці домашнього вогнища Клавдії Василівні доброго здоров’я, довгих років життя, міцності духу, добра, такого ж невичерпного оптимізму, простих людських та сімейних радощів.
P.S.Редакція долучається до привітань автора та бажає Миколі Григоровичу довголіття, оптимізму і натхнення. Світячи іншим, не згорайте! Палайте, зігріваючи близьких теплом та невичерпною
