За покликом серця

Кілька років тому завдяки цільовому фінансуванню з обласного та районного бюджетів у селищі Суворовому зуміли вдихнути нове життя у колишній дитсадок «Сонечко». Тепер тут в упорядкованому двоповерховому приміщенні розташовується Ізмаїльський районний притулок для дітей «Гніздечко». І за традицією нещодавно у притулку пройшов день відкритих дверей. Цього разу свято відбулося під гаслом: «Хай сонцю і квітам всміхаються діти».

21 вихованець притулку «Гніздечко» – від малого до великого – зустріли гостей літературно­музичними композиціями. Допомогли дітям і юні самодіяльні артисти місцевої школи, Будинку культури. Завідувачка притулку Лідія Іллівна Бічева також провела й екскурсію, показавши гостям спальні та ігрові кімнати, актову залу, їдальню, підсобні реакриації. Голова Ізмаїльської райдержадміністрації Сергій Олександрович Павлухін, начальник служби у справах дітей, Ганна Петрівна Григорчук, начальник організаційного відділу райради Тетяна Вікторівна Комарова досить високо оцінили умови для проживання і навчання дітей, а також відзначили високу кваліфікацію і сумлінність педагогічного колективу.

Гості приїхали до дітей не голіруч. Їм вручили гойдалку для подальшого облаштування ігрового майданчика, барвисті пізнавальні енциклопедії, канцелярські приладдя, солодощі. У притулку на святкуванні побували і дві родини. І, до речі, одна з них зовсім «свіжоспечена». Адже буквально у перед­день дитячого свята голова Ізмаїльської райдержадміністрації підписав відповідне розпорядження. Подружжя із Сап’ян – Юрій Петрович та Ольга Адамівна Булавицькі – взяли під свою опіку дев’ятирічного хлопчика Толю. Незважаючи на свій зовсім юний вік в Анатолія дуже складна доля – він вже встиг побувати у декількох притулках. На хлопчика вже готувалися документи на влаштування його до одного з інтернатів. Як раптом на його долю випав щасливий квиток. Він сподобався родині Булавицьких, і тепер Толя став повноцінним членом цього маленького осередку суспільства.

Приїхали на свято з Вилкового і подружжя Губінови: Зінаїда Архипівна та Сергій Іванович разом з їхніми прийомними дітьми – Катею та Дмитриком. Ця родина була створена понад п’ять років тому. На день відкритих дверей старші Губінови відвідали Суворовський притулок на прохання дітей. Вони люблять дивитися по телеканалу «Інтер» передачу «Серце підкаже». І от в одній з цих передач, зокрема, розповідалося, як же складаються долі дітей з притулку. Після перегляду серце підказало колишнім притулківцям Каті та Дмитрикові приїхати до Суворового і виступити перед місцевою дітлашнею з маленькою концертною програмою.

Олег КОЛЄВ,власкор «Одеських вістей»,Ізмаїльський район

Куточок

уваги на морському

березі

В Україні налічується близько 2 мільйонів 200 тисяч інвалідів. Проте справедливіше їх називати незвичайними людьми з особливими потребами. Ставлення суспільства до них неоднозначне. При зустрічі хтось співчуває або виявляє непристойну цікавість, а хтось боїться найменшого дотику, винувато відводить очі, ніби відчуваючи провину за свої фізичні гаразди. Але ж ці люди поруч і потребують нашої допомоги.

Відповідно до Одеської міської програми «Рівність», заснованої на концепції доступності всіх громадських місць для людей з обмеженими можливостями, кілька років тому за сприяння директора КП «Гідропарк «Лузанівка» Сергія Кочатовського для інвалідів обладнали спеціальний пляж.

Оглянемо рекреаційну територію. Працює безкоштовна стоянка, що охороняється. Для в’їзду на неї потрібен єдиний пропуск – жовтий стікер на лобовому склі, що означає, що за кермом людина з обмеженими можливостями. Від автостоянки до смуги теплого піску – трохи більше 10 метрів, і людина опиняється на спеціально обладнаному майданчику для відпочинку. Під навісом стоять тапчани різної висоти, розраховані на відвідувачів з різними потребами. Є душова і роздягальня, а також зниклий з багатьох наших пляжів, а тут ожилий фонтанчик з прісною водою. Туалет обладнаний спеціальними тримачами і досить просторий, щоб людина на візку змогла вільно розвертатися. Від майданчика до крайки води тягнеться довгий обгороджений пандус. За пляжним майданчиком і відвідувачами стежить пильний співробітник, готовий надати будь­яку можливу допомогу.

Але, на жаль, не все так сонячно навіть на пляжі. Людей, чиє здоров’я і характер природа піддала страшному випробуванню, обкрадають цілком здорові співгромадяни. Залізні елементи конструкції майданчика і пандуса привертають вандалів і мисливців за металом. За рік ці об’єкти доводиться ремонтувати до 20 разів.

Людям з особливими потребами потрібна допомога, про це можна і потрібно нагадувати постійно. Комусь матеріальна, а комусь досить теплого слова, щоб зневірена людина знову навчилася любити життя. Невелика ділянка Лузанівки стала куточком уваги і співчуття. Приїздять сюди вдихнути морського повітря, відчути, як здіймаються стиснуті депресією груди і повірити, що це, можливо, початок нового етапу у долі.

Олексій ІВАНОВ