21 годину в дорозі, понад 700 кілометрів шляху, 6 митниць, 35 градусів тепла в затишку. Але усі труднощі переїзду миттю забуваються, коли перед очима з'являються надзвичайної краси Балканські гори та рідкісні рівнини. Мета подорожі групи болгар з Одеської області – місто Габрово, адміністративний центр регіону, який розташований у самому серці балканської країни.
Поїздку було організовано Конгресом болгар України і Департаментом з мовного та спеціалізованого навчання (ДМСН) Габровського технічного університету. Про програму візиту нам докладно розповіла координаторка заходу, директорка Одеського болгарського культосвітнього центру «Аз Буки Веди» при Конгресі болгар України Катерина Гержик. А керівником групи було призначено викладачку центру Анну Станєву.
З Ангеловою
посмішкою
– Як зустріла Болгарія?
Це питання я часто чую після повернення додому. Зустріла нас братня країна щирою, відкритою усмішкою керівниці нашої групи від технічного університету Сільвії Ангелової. Справді красномовне прізвище, подумалося мені. І перше враження не виявилося оманливим – протягом усіх дванадцяти днів поїздки нас оточували піклування, доброзичливість, чуйність, оптимізм Сільвії.
У стінах університету гостей з України вітали заступник ректора з навчальної роботи Петро Петров та директорка ДМСН Діана Ізворська. Болгарський уряд навіть знайшов можливість виплатити нам, як слухачам курсу, стипендію. Крім лекцій з історії прадавньої країни, болгарської мови та народної творчості (їх читали С. Ангелова та Л. Денчева), ми одержали можливість ознайомитися з історією цього краю. На фольклорному фестивалі «Єньовден» в історичному комплексі «Єтир» учасників нашої групи відзначили як кращих виконавців національного танцю хоро. За це Анні Станєвій був вручений символічний приз. А на честь бессарабських болгар пролунала пісня у виконанні місцевого вокального ансамблю. Відвідування Габровського драматичного театру ім. Рачо Стоянова, Сокольского монастиря Успіння Пресвятої Богородиці, Регіонального історичного музею, Національного музею освіти, Будинку гумору та сатири, Народної астрономічної обсерваторії і планетарію, поїздки до міста Велике Тирново і Трявна – ці й інші події залишили в нашій пам'яті яскраву мозаїку вражень. Для інформації: на честь столиці болгарського гумору був названий астероїд, відкритий… Знаєте коли? Так – 1 квітня.
Але найбільш пам'ятним стало сходження на Шипкинський перевал до знаменитого пам'ятника Свободи.
– 1016 сходинок! – гордо вигукнув Артем Явдощук.
Він першим дістався до пам'ятника. Щоправда, як зауважила С. Ангелова, туристи з різних груп увесь час збиваються при підрахунку. Очевидно, у цьому криється одна з таємниць святого для болгар, українців та росіян місця. Так, ми досить легко піднялися на вершину Столєтова. Але важким та кривавим був шлях Болгарії до свободи, до цього величного гірського спокою…
Перемогла дружба
Незважаючи на насичену програму, знайшовся час і для неофіційних заходів. У двох футбольних матчах зійшлися українські болгари та студенти із Туреччини. У першій грі наші перемогли з рахунком 9:4. Другий матч був дуже завзятим і завершився внічию. Коли ще стадіончик «Христо Ботев» почує гучне «Україно, вперед!»…
Ще один приємний спогад про Болгарію – справді дружній пікнік біля невеличкого села Градище. Але от настав час повертатися додому.
– Що вам запам'яталося найбільше? – запитує нас дорогою назад Анна Станєва.
Безумовно, багато було приємних, веселих, іноді навіть курйозних моментів. Ще довго ми будемо згадувати в деталях кожен день, проведений у мальовничому гірському краї. Але, відповідаючи на запитання Анни Василівни, хотілося б особливо відзначити любов болгар до рідної країни. Ця любов не показна, не «шароварна», але міцна та стійка, як Балкани. Місцеві жителі шанують своїх героїв і пам'ятають, кому зобов'язані свободою.
Як було сказано вище, столиця болгарського гумору розташована у самому центрі країни. Тепер я кажу, що Габрово розташоване в серці Болгарії – і відтепер живе в моєму. Готова посперечатися, що багато учасників цієї поїздки вважають так само!
