Під стрункими ялинами сидів сивий ветеран. А поруч, на плацу, карбувало крок молоде поповнення військової частини.
«Як добре без війни!» – думав сивоголовий чоловік, груди якого прикрашали нагороди. Серед них ордени Слави III ступеня, Вітчизняной війни I ступеня, Червоної Зірки, «За мужність» та багато медалей за участь у бойових операціях. Йому теж було 18, коли він пішов боронити рідну землю.
Олександр Никонович Дишлевий знає війну не з кінофільмів. Немало довелося пройти її дорогами. Ще й тепер воєнне лихоліття навідується у спогади і тривожить душу. Скільки побратимів він втратив у тій війні, скільки їх не повернулось з того буремного походу? Не повернувся і його батько. Закінчивши школу, у лави визволителів став замість нього у 1943 році Олександр.
КорсуньШевченківська битва стала його першим бойовим хрещенням.
– Було дуже багато німецьких танків. Ще дуже ускладнювало наше завдання розгромити вороже угруповання, – розповідає Олександр Никонович. – Пізніше стало відомо, що ворог кинув великі сили: 9 піхотних дивізій, танкову дивізію СС «Вікінг», моторизовану бригаду СС «Валлонія», артилерійські, інженерні та інші частини. Ця історична перемога дісталася нам нелегко.
З визвольними боями, з втратами і перемогами, нагородами і госпіталями Перша гвардійська армія під командуванням генералполковника А.А. Гречка йшла на Прагу. В її складі був і командир відділення саперів Олександр Дишлевий. З боями дійшов до Праги. Після другого поранення, незадовго до кінця війни, був демобілізований.
Цивільне життя розпочалось з навчання. Обрав дуже мирну професію аграрника. Спочатку закінчив з червоним дипломом сільськогосподарський технікум, потім – інститут такого ж профілю. Тридцять п’ять років віддав лісовому господарству, дбав про збереження і примноження природних багатств землі, очолюючи тривалий час Балтський лісгосп. Півстолітня трудова стезя ознаменована трудовими нагородами, визнанням і шаною.
Випало щастя ветерану побувати у Чехословаччині на святі чехословацькорадянської дружби у 1982му і 1984 роках Пишається також званням «Почесний громадянин Чехословаччини».
Спогади ветерана Великої Вітчизняної війни, інваліда першої групи Олександра Никоновича Дишлевого увійшли до збірки спогадів «В горниле войны закаленные».
Вже давно ветеран на заслуженому відпочинку, але й тепер прагне бути корисним суспільству. Бере участь у різноманітних виховних заходах, сприяє військовопатріотичному вихованню молодого покоління.
– Олександр Никонович бажаний гість на наших військових святах. Його бойовий дух, звитяжна фронтова стезя, власний приклад мужності і відваги допомагають виховувати у новобранців любов до професії військовика, – розповідає командир військової частини Володимир Миколайович Палій.
І того дня, коли новобранці присягали на вірність народу України, Олександр Никонович Дишлевий розділив з ними урочистість цих хвилин. Молоді воїни сприйняли його напутні слова як наказ, як естафету мужності тих, хто виборов мир і свободу. А вдома на ветерана чекали онуки, щоб вкотре послухати невигадану дідусеву історію про війну, про яку вони, на щастя, знають тільки з розповідей та кінофільмів. Доземний уклін вам, ветерани, за все!
