Голова Татарбунарської райдержадміністрації Наталія Григорівна Кожухаренко – людина доброзичлива, товариська та відкрита. Вона емоційна оповідачка, цікава співрозмовниця. Але в її погляді вловлюється і якась печалинка, що зберігається глибоко в душі. Ми не ставили перед собою завдання розгадати якусь особисту таємницю, а вирішили побесідувати з керівником району про роботу, про ставлення до життя, про людей, яких вона зустрічала на життєвому шляху, про мрії та жіноче щастя.
– Наталіє Григорівно, усі ми чекаємо виборів до Верховної Ради України. Які завдання Ви ставите перед собою в цьому плані?
– Моє головне завдання – сприяти провадженню чесних виборів, щоб кожна людина змогла безперешкодно здійснити дані їй Конституцією права. І я сподіваюся, що жителі району зроблять правильний вибір і проголосують за гідних кандидатів у депутати Верховної Ради, за тих, хто реально буде обстоювати їхні права, а не за тих, хто нічого, крім обіцянок, давати так і не навчився.
– У Татарбунарському районі широку підтримку знайшла ініціатива губернатора «Народний бюджет». Що конкретно вдалося зробити з того, що було запропоновано громадою?
– Можу сказати без перебільшення, ініціатива губернатора вже дала реальні результати. Але головне, жителі району не стоять осторонь від тих процесів, які відбуваються, вони стають їхніми безпосередніми учасниками. Люди пропонують, а ми, як представники влади, вирішуємо ці питання за їхнього ж контролю. У дитячих дошкільних закладах та школах відремонтовані вікна, туалети, дахи, побудовані дитячі майданчики, огорожі, придбані шкільні автобуси, укомплектовані комп’ютерні класи, облаштовано опалення. Зроблено й багато іншого. Усе це буде відображено у звіті перед громадою. Поставлені жителями району завдання послідовно та системно виконуються, результати роботи вражають. Безумовно, усім нам потрібно зробити набагато більше, але головне, ми на вірному шляху.
– У мене складається враження, що Ви – людина впевнена у своїх спроможностях. Розкажіть про себе. Які Ваші життєві цінності та пріоритети?
– Не люблю говорити про себе. Нехай краще про мене говорять інші, це набагато цікавіше. Іноді про себе таке почуєш, що навіть не знаєш, як це до себе прилаштувати, щоб справді схоже було.(Сміється...) Взагалі, я нормальна людина із усіма звичайними людськими почуттями та бажаннями. Любляча та кохана дружина, мати трьох дітей, бабуся двох онуків і двох онучок. Доброю та зручною для всіх неможливо бути, адже люди усі різні і кожний зі своїм світоглядом. Мої основні цінності та пріоритети: цінувати і любити життя, постійно рухатися та розвиватися, бути корисним суспільству, завжди домагатися необхідного результату.
– Які якості Ви цінуєте в людях найбільше?
– Чесність, порядність, професіоналізм та дисциплінованість. Важливо, щоб людина любила працю і землю, на якій живе. Ось на що треба спиратися!
– А на що ще Ви спираєтеся в роботі?
– Зараз головне – розбудовувати потенціал району, адже він у нас величезний. Насамперед, це сільське господарство та промисловість. Наші аграрії, скажу без перебільшення, відомі на всю область. У нас особливо розвинуто рослинництво. Я вважаю, необхідно акцентувати на розвитку виробництва і підприємств з переробки сільськогосподарської продукції. А для цього потрібна команда. Вірні, грамотні, великої душі люди. У нашій роботі чимало дуже складного. Треба не лише знати ситуацію, але й вміти передбачити. У планах – залучати інвесторів, розбудовувати туризм. Якщо ви проїдете по нашому району, то не залишитеся байдужими до місцевої природи, такої немає ніде.
– Що для Вас – життя по совісті?
– Насамперед, не обманювати себе. Якщо ти не обманюєш себе, у тебе є можливість не обманювати інших. Потрібно намагатися завжди говорити правду. Шанувати Божі заповіді. Бувають випадки, коли заради ближнього доводиться недоговорювати. Але брехати точно не можна.
– А що, на Вашу думку, означає шанувати Божі заповіді?
– Передусім, не робити боляче одне одному. Я завжди намагаюся чинити так, щоб ті люди, які перебувають поряд, були щасливими, щоб вони відчували свою затребуваність. Мені здається, що саме це відчуття, відчуття потрібності допомагає людині вірно розставляти пріоритети.
– У Вас є слабкості?
– Як і в кожної людини, але добрі. (Сміється…)Завжди хочеться з’їсти те, чого не можна…
– Нова людина – це людина, яка активно використовує інтернеттехнології?
– Передусім, це людина, яка добре знає та розуміє культуру своєї країни, світову культуру, і те, як наша культура вписана до світової.
– Ви успішні. Але й у Вас були невдачі в роботі та житті. Як Ви долаєте їх? Кого Ви можете назвати своїм кумиром?
– Успіх не приходить сам по собі, і людина не стане успішною, якщо не буде докладати до роботи правильних та необхідних зусиль. Успіх – це робота та відповідальність. Але без частки везіння та удачі теж не обійтися. Невдачі є в кожного, були вони і в мене. Але невдача – це всього лише привід для аналізу. Невдача – це урок, який треба засвоїти. Головне, бути впевненим у остаточному результаті і йти вперед до наміченої мети. Кумиром моїм була і залишається на все життя моя мама.
– Ви довіряєте людям?
– Так, довіряю, але й перевіряю. Не можна бути повністю довірливою людиною. У житті бувають різні ситуації. Однак, як показує практика, довіряти в багатьох випадках вигідніше. Завжди виробничі проблеми ставлю вище за особисті інтереси. Намагаюся вибачити. І про це знають усі. Але з деякими «прощаюся». Не можна довіряти людям, які остаточно дискредитували себе у твоїх очах.
– Наталіє Григорівно, кажуть, що соціальноекономічний розвиток території неможливо витягнути, роблячи ставку лише на аграрний сектор. Виходить, сільськогосподарський район приречений?
– Нічого подібного. Усе залежить від людини, господаря. Нам необхідно підвищувати культуру землеробства за рахунок впровадження нових сучасних технологій. Коротко кажучи – любити землю і вона вирішить наші завдання. В інших країнах немає такої чудової землі, а вирощують по два врожаї. Наше сільське господарство має величезний потенціал для збільшення врожайності, але без підтримки держави, поодинці нам цієї проблеми не здолати. Лише мобілізувавши зусилля чиновників та політиків на створення оптимальних умов для розвитку галузі, Україна може повернути собі титул європейської житниці.
– Яку із соціальних програм, найактуальніших для району, Ви виділили б особливо?
– Житло для молоді. Соціальна програма – забезпечення незаможних верств населення. Функціонування Будинку милосердя.
– Як і скрізь, у нашому районі є об’єктивні причини, які заважають розвиватися бізнесу. Багато підприємців називають основною з них – адміністративні перешкоди та недосконале законодавство...
– Ви знаєте, найпростіше звалити усе на державу і на злодійкуватих чиновників. Так, це одна з насущних проблем недостатнього розвитку бізнесу. Але є набагато серйозніша проблема не лише для бізнесу, але й для країни. Це – люди. Проблеми починаються тоді, коли не працюють люди. Іншої причини я не бачу. Керують державою і бізнесом – люди, закони пишуть – люди, роботу виконують – теж люди. Як бачите, все в наших руках. Ми просто повинні припинити перекладати відповідальність за свої дії або бездіяльність на інших. Кожний з нас повинен відповідати за себе, на своєму місці.
– І всетаки, чого ж нам не вистачає для виходу на рівень передових країн?
– Наполегливості і любові до себе. Для нас, за нас і без нас ніхто нічого не зробить. Нам не потрібно жити у світі ілюзій, якими нас годують з екранів телевізорів, сторінок журналів та газет. Відчуття реальності – ось чого не вистачає державі, бізнесу і людям для упевненого «стрибка» у майбутнє.
– Ви щаслива людина?
– Знаєте, у Буніна є такі рядки: «О счастье мы всегда лишь вспоминаем. А счастье всюду. Может быть, оно вот этот сад осенний за сараем и чистый воздух, льющийся в окно»… Так, я щаслива людина. Мені цікаво жити. Я знаю, чого хочу від цього життя. У мене є улюблена сім’я, є улюблена справа. Для мене щастя – це шлях, яким я йду до обраної мети.
– Яким Ви бачите своє майбутнє? І що необхідно зробити в житті, щоб резюмувати: «Життя прожито не марно»?
– Майбутнє своє пов’язую із добробутом району. А це – вода, дороги, газ, роздамбувння озера Сасик. Для себе: за свої майже 40 трудових років, працюючи на різних відповідальних ділянках, я залишилася в боргу перед своєю сім’єю. Хочу надолужити свою любов і турботу до онуків, дітей, чоловіка.
