Мабуть, в Ізмаїлі зараз немає обговорюванішої теми, ніж подальша доля містоутворюючих підприємств морегосподарського комплексу, від яких залежить доля не лише тисяч людей, що там працюють, але й усього міста. У зв’язку із цим, звичайно ж, не могло не пройти не заміченим виїзне ізмаїльське засідання спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, де на порядку денному значилося й обговорення проблем діяльності Українського Дунайського пароплавства загалом. У роботі засідання взяли участь члени комісії – народні депутати України Є. Мармазов, П. Унгурян, Ю. Каракай. У дебатах виступили І. Горобець – представник Міністерства інфраструктури, та В. Кальниченко – начальник управління фінансового аналізу та відновлення платоспроможності Департаменту державного майна України, начальники придунайських морських торговельних портів.
Голова правління ПАО «Україн–ське Дунайське пароплавство»
О. Долгов у своїй доповіді позначив актуальну проблематику. По–перше, застарілий технічний стан флоту. По–друге, втрата стабільної вантажної бази, що обумовлено як об’єктивними (друга хвиля світової економічної кризи, наслідки якої особливо відчутні в країнах Європи), так і суб’єктивними чинниками (на думку Олександра Петровича – це помилкові дії колишнього керівництва морської галузі та підприємств морегосподарського комплексу Придунав’я, некоординована політика пароплавства, портів та залізниці). А оскільки підприємство не розвивалося, а працювало на виживання, практично відбулася втрата морського флоту, який уже застарів і потребує модернізації та розвитку. За підсумками роботи 2011 року пароплавство зазнало рекордного збитку – 67,1 млн грн.
Голова правління вважає доцільним виключення УДП зі списку підприємств, які не підлягають приватизації. На його думку, це дозволить надалі знайти інвесторів для проведення модернізації та відновлення флоту.
З виступу О. Долгова випливає, що одне із містоутворюючих підприємств Українського Придунав’я таки дійшло до точки неповернення і його подальше перебування в державній власності вже під великим сумнівом. Звичайно ж, слід визнати, що Дунайське пароплавство у такому ж жалюгідному стані, як і весь український флот. Тільки от історія занепаду, на мій погляд, тут дещо специфічна. Після втрати основних маршрутів вантажоперевезень радянських часів та ембарго стосовно Югославії пароплавство так і не змогло оправитися. До того ж і ситуація в українських портах на Дунаї також впливає на певні аспекти діяльності пароплавства. А якщо немає приватних інвестицій, доводиться розраховувати на стабільну підтримку держави. А щодо цього поки що більше питань, ніж відповідей.
Члени комісії – народні депутати – висловили занепокоєння у зв’язку із різким зниженням потенціалу розвитку підприємств морської галузі Українського Придунав’я, втратою ними конкурентоспроможності порівняно з Румунією та іншими придунайськими країнами. Було озвучено, що така ситуація обумовлена як втручанням сусідньої держави в гідрологічні процеси у верхів’ях дельти Дунаю з метою розвитку власного судноплавства не на користь України (будівництво Сулинського каналу, дамби на мисі Ізмаїльський Чатал, каналу Чернавода – Констанца та системи зрошувальних каналів на території Румунії, які забирають воду з українського Кілійського гирла), так і незбалансованою тарифною політикою в дунайських портах України (кількість і розміри різних мит у нас в 2 – 4 рази вищі, ніж в інших країнах), помилками та прорахунками в позиції України в Дунайських міжнародних організаціях (зокрема через постійну змінюваність представників відомств, які брали участь у їхній роботі).
Глибоководний судноплавний канал, що з’єднує Дунай із Чорним морем, також значною мірою монополізований Румунією, що негативно впливає на статус нашої країни як морської держави. Крім того, румуни планують продовжувати реалізацію великомасштабних гідротехнічних проектів.
Важливим моментом для функціонування підприємств морської галузі Українського Придунав’я є забезпечення постійних судноплавних глибин в українському руслі Дунаю (зараз вони становлять лише 5,5 м). Через невирішеність цього питання морські судна, які йдуть до дунайських портів української ділянки, змушені користуватися румунським Сулинським каналом (7,2 м).
Члени робочої групи виїзного засідання доручили голові комісії Є. Мармазову звернутися до Президента України
В. Яну–ковича із пропозицією про створення при Раді національної безпеки та оборони України міжвідомчої комісії (робочої групи) із захисту національних інтересів та розвитку транспортної інфраструктури в Українському Придунав’ї. На мій погляд, ефективності роботи цієї групи сприятиме участь у ній представників Міністерства інфраструктури, Міністерства іноземних справ України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Одеської обласної державної адміністрації.
