Чергова прес–конференція в обласному управлінні охорони здоров’я була присвячена суїцидам, кількість яких як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються, постійно зростає. На запитання журналістів відповів лікар–психіатр денного стаціонару обласного психоневрологічного диспансеру Ігор Гонтарук.
Психічні розлади зустрічаються в нашій області трохи рідше, ніж у середньому по Україні – 21,66 випадків на 10 тисяч населення проти 23,22. Однак, на 1 грудня 2011 року область посідала третє місце за кількістю суїцидів (535) після Донецької та Дніпропетровської областей.
ВООЗ називає кілька сот причин суїцидів. Серед них найчастіше зустрічаються страх перед покаранням, душевні хвороби, домашні прикрощі, пристрасті, грошові втрати, пересиченість життям, фізичні недуги. При цьому причини 41% випадків зведення рахунків з життям дотепер залишаються взагалі нез’ясованими.
Психологи та психотерапевти, які досліджували суїцидальні думки, дійшли висновку, що в їхній основі лежить глибоке відчуття безнадійності. Таке відчуття викликається спотвореними, ірраціональними думками. Людина вважає, що вона перебуває у пастці, її проблеми нерозв’язувані, виходу немає, навколо суцільний морок і нічого людського.
Ігор Гонтарук звернув увагу, що батьки підлітків повинні постаратися поменше вимагати та більше підтримувати своїх дітей. Тому що збереження довіри між різними поколіннями родини набагато важливіше за успіхи у навчанні, спорті. Якщо дитина буде знати, що про будь–яку життєву ситуацію може не криючись розповісти батькам, порадитися з ними і разом знайти вихід, – це найкращий захист від суїциду.
Підлітковий вік характеризується злетами та спадом настрою, які іноді змінюють один одного дуже швидко. При цьому пригніченість школяра, поганий апетит, відсутність у нього зацікавлення до того, що відбувається навколо, залишати без уваги не варто. Накопичення негативу відбувається поступово. І роль спускового механізму до бажання піти з життя може зіграти найневинніша дрібниця: чийсь жарт, несправедливе, на думку дитини, рішення вчителя або когось із батьків, відмова купити їй якусь річ. Краще підтримувати постійний контакт зі шкільним психологом та уважно аналізувати зміни, що відбуваються в поведінці школяра.
Варто також контролювати час перебування дитини в ірреальному світі – світі комп’ютерних ігор та спілкування в соціальних мережах. У грі смерть відбувається не насправді. Завжди можна повернутися на початковий рівень і все переграти. У підлітковому світі фантазій найчастіше відбувається підміна однієї реальності іншою. І вирішуючи піти з життя, школяр підсвідомо може сподіватися, що насправді цього не станеться.
Останнім часом за кордоном усе частіше стали говорити про роль матері у вихованні того, хто виявиться схильним до суїциду. І основну причину вчені вбачають у думках матері, яка під час вагітності думала про те, наскільки небажаною ця дитина буде. Виявляється, зв’язок матері та дитини настільки тонкий, що через роки її думки можуть запустити механізм самознищення дитини.
Знову ж таки закордонний досвід припускає комплексний підхід до роботи з тими, хто вже робив спробу піти з життя або схильний до такої поведінки. В усіх великих містах працюють телефони довіри. Зателефонувавши, людина починає розмовляти з консультантом, навченим розмовляти саме з такою категорією, що зателефонувала. Часто це допомагає змінити негативний настрій та уникнути біди. Після невдалої спроби суїциду люди потрапляють до відділення реанімації. А далі обов’язково повинні опинятися у реабілітаційному центрі. У нас, на жаль, такої системи ще немає. А вона надзвичайно необхідна, тому що Україна входить до числа лідерів за кількістю самогубств у Європі.
