На минулому тижні в Одеському літературному музеї відбулися вечір пам'яті Анатолія Шевченка та відкриття виставки «Гітарна Одеса».

Здається, все, що пов'язане з іменем цього чоловіка, сповнене звучання гітари. Його внесок у музичну спадщину досить значний: він був солістом Одеської філармонії, лауреатом багатьох міжнародних конкурсів; 1987 року Шевченко став володарем другої премії на міжнародному конкурсі «Guitarra Microcosmos», а 1997 року здобув першу премію на міжнародному конкурсі композиторів у Москві.

Директорка Одеського літературного музею Тетяна Ліптуга відзначила:

– Це був багатогранний, талановитий у багатьох напрямах чоловік: він дивовижно гарно грав на гітарі, писав вірші, малював. При цьому Анатолій був талановитий і у своїй скромності. Він волів говорити про себе через свої твори та неповторну манеру гри на гітарі. Анатолія більше немає серед нас, але я гадаю, що пам'ять про нього житиме, а його музика – звучатиме.

Він пішов із життя у віці 74 років (народився 1938–го). Це був один із небагатьох українських музикантів, що імпровізували в жанрі фламенко. Традиційно вважається, що всі великі гітаристи родом із Іспанії, але він зумів довести, що Україна теж багата на таланти. Його любов до фламенко направду безмежна. Шевченкові вдалося осягнути магію жанру – він був не просто виконавець, а майстер імпровізації.

А. Шевченко пильно вивчав іспанську культуру. За своє життя написав декілька книжок про мистецтво фламенко. Підготував навіть авторську програму «Лоркада», присвячену 100–річчю Федеріко Ґарсія Лорки.

А починав свій творчий шлях як художник. Його полотна прикрашали виставки в європейських містах. Але навіть на них Шевченко приділяв увагу музиці, її стихії.

Серед представлених на виставці робіт є й портрети А. Шевченка, виконані іншими художниками. Виділяються декілька картин, складних для сприйняття, – це свого роду політ фантазії у поєднанні художніх стилів. Є роботи, які буквально ваблять до себе. І всі випромінюють особливе тепло, наділені відчутною енергією. Коли Анатолій Шевченко був живий, ми слухали його блискуче фламенко, тепер ми слухаємо музику, яка лине з його полотен.

Декілька картин, різних за колоритом, є частиною одного сюжету – розкривають морську тему. Художник наголошує на тому, що воно може бути як спокійним і замирливим, так і бурхливим, рвучко емоційним, втім, як і гра на гітарі.

Всі, хто небайдужий до творчості цієї непересічної людини та без сумніву видатного митця, просто повинні відвідати його виставку, яка триватиме до 25 листопада.