Любити – не означає дивитися одне на одного, любити – означає дивитися в одному напрямку. Цей вислів Антуана де Сент–Екзюпері перевірений 55–річчям подружнього життя Зої Григорівни та Бориса Миколайовича Пороників.
У далекому 1957 році поєднали свої долі двоє молодих людей: Борис – моряк Балтійського флоту, Зоя – студентка кредитно–економічного факультету Одеського інституту. І не було тоді гучного весілля, тільки скромна студентська вечірка. Та всі ці літа і в горі, і в радості вони є вірною підпорою одне одному. Виховали двох дітей, які так само, як і батьки, збудували міцні сім’ї, здобули освіту, працюють. Вже й онуки повторили цей шлях. Мають герої оповіді і правнучатко – паросток родинного дерева.
Борис Миколайович пройшов трудовий шлях від токаря одеського заводу до заступника голови Кодимської райдержадміністрації. Був депутатом Одеської обласної ради, Кодимської міської та районної рад. Має численні нагороди, відзнаки, серед яких є Золота медаль ВДНГ СРСР, медаль «Ветеран праці». Його портрет, як найкращого токаря, відмінника ремісничого училища був винесений на обласну Дошку пошани. Серед дорогих сімейних реліквій свято зберігаються і його перші грамоти від ЦК ВЛКСМ та ВЦРПС.
Гідна до пари йому й дружина. Очолюваний Зоєю Григорівною Кодимський районний відділ культури завжди був одним із найкращих. Тому–то її запрошували для обміну досвідом на теренах культури навіть до Москви. Неодноразово мала статус «Жінка року». А скільки нагород і подяк! І досі очолює районну жіночу раду. А її творчі задуми, методи роботи, багатющий досвід позитивно вплинули на розвиток культури, стали надбанням культосвітньої ниви не тільки району, а й області. Чимало її сценаріїв живуть ще й досі, а культпрацівники і тепер дослухаються до її порад. І сьогодні Зоя Григорівна – творча, натхненна натура, має активну життєву позицію. А весь секрет у тому, що поряд із нею друг і порадник – Борис Миколайович.
А найголовніше, їм вдалося не розхлюпати дорогою життя сімейні цінності. Знаю це подружжя вже 35 років, тому не запитую про секрети сімейного щастя. Вони на видноті. Просто Зоя Григорівна та Борис Миколайович уже понад півстоліття дивляться в одному напрямку, з півслова розуміючи одне одного. А мелодія їхніх сердець відкриває світ високих почуттів тим, хто поруч із ними. І навколо стає світліше…
