(Іронічно-катастрофічний прогноз на 2013 рік)
– Я думав, кінець світу скасовано.
– Його не скасовано. Ми його відклали.
(З кінофильму «Термінатор–3»)
Одні чекають кінця світу, а інші організовують…
…ці «кінці», фінансують їх, вкладають гроші в рекламні кампанії чергового Армагеддону. Наприклад, меткий працівник НАСА написав книжку про кінець світу, який станеться 1988 року. Йому повірили – як представникові космічної агенції. Потім він вибачився, що «помилився в розрахунках». Зате встиг продати п'ять мільйонів примірників жаханки. Фільм–катастрофа «2012» Роланда Еммеріха, що вийшов на екрани 2009 року, експлуатує феномен 2012 року. Від імені вигаданого «Інституту виживання людства» транслювалися телевізійні ролики та створювалися веб–сайти із закликами готуватися до кінця світу. Фільм зібрав за рік у прокаті по всьому світові понад 770 мільйонів доларів.
«Армагеддон», «Апокаліпсис», «Знамення», «2012»… одержали фантастичні прибутки та навіяли почуття постійного очікування катастрофи.
Панічні чутки про кінець світу 21 грудня 2012 року «породила» цивілізація майя, яка до них не має жодного стосунку. Жерці майя вміли «читати» зірки, точно розраховувати час руху планет, знали про вплив Сонця та Місяця на життя кожної людини. Щоб краще «бачити невидиме», вчені майя вживали галюциногенні гриби, психоактивних жаб та інші психоделіки. Так само чинять їхні нинішні американські та європейські коментатори для своїх прогнозів.
Питання: скільки потрібно з'їсти психоактивних жаб, щоб побачити черговий кінець світу у вигляді цунамі, землетрусу, повені, виверження вулкана або обвалу на біржах світу? Чому ніхто з подібних пророків не передбачив «кінець Червоного Світу» 19 серпня 1991 року, хоча це була планетарна геополітична катастрофа?
Переноситься з фінансових причин
Кому вигідний «кінець світу» – очевидно. На ТБ крутили десятки шоу на цю тему. Модними стали розмови: у чому зустрічати кінець світу? Де? У яких турфірмах замовляти путівки?
Зароблять на катастрофічних очі–куваннях насамперед американці, які й «замовили кінець світу», щоб пом'якшити світову кризу, а точніше – розрадити мільйони людей, які втратили свої гроші на біржах. Мовляв, втратив гроші, але залишився живий! Нагадаю, що на початку нового тисячоліття США надували вартість компаній на 2 трильйони доларів за один день! Жодна війна не давала США таких надприбутків, як підняття (спекулятивне) своїх акцій… Це і є фінансова війна. «Основа нової економіки – не «залізо», а програми, мережі, структури». Вийшло, що єдиний реальний споживач нової економіки – фондові гравці. Спекулянти. Американська промисловість стагнує, а споживання зростає, доходи зростають. Але це доходи від віртуальних прибутків, від надування «біржового міхура». В гонитві за віртуальними доходами до США потекли гроші з усього світу… збільшуючи міхур до глобальних розмірів. У міхурі стали прориватися запобіжні клапани: криза у Південно–Східній Азії, криза в Бразилії, Росії… Америка підстраховувалася позаекономічними (військовими!) засобами: Югославія, Афганістан, Ірак, Лівія, Сирія… Все змішалося. Гра на біржі – це робота. А робота біржі – це гра.
Коротко кажучи, старий «залізний» світ одружився з новою інформаційною економікою, а, як кажуть у Польщі: «Молода дружина для старого чоловіка – це кінь, на якому він скаче до пекла». «Королівська смерть» старої економіки неминуча…
Ці «перегони до пекла» й відбуватимуться у 2013 році. Фінансовий Апокаліпсис прийде в нових «віртуальних» формах. Його панічне очікування зробить свою чорну справу. Особливо постраждають рядові гравці, які намагаються передбачити злети й падіння вартості акцій. Бо, за словами відставного директора ЦРУ Джеймса Вулена: «В епоху глобалізації непередбачуваність стає правилом». А кошмари очікування «кінця світу» мають терапевтичне значення. Вони допомагають позбуватися пережитих страхів, стресів, образ.
Сучасна людина – це споживач, суміш комп'ютера й біотуалету. Вона метається між аристократами духу й демократами черева. Люди думають: як звести кінці з кінцями, чекаючи кінця… Тому одні мріятимуть дожити до кінця світу, а інші світять до кінця життя. І тих і інших можна заспокоїти. Світова економіка – у невеликих плюсах. Тому «кінець світу», призначений кілька років тому (на початку світової кризи) на 21 грудня 2012 року, на вимогу бізнесу переноситься на інший, зручніший для фінансистів, політиків і кінематографістів, термін… Команда «Віддати кінці!» касується.
