Жительку села Осички Нелю Смазчук всі знають не лише як чудового педагога шанувальницю поетичного слова, а й як вправну кравчиню. Жінка хоч і не демонструє свої вироби на виставках, але її роботи також заслуговують на увагу. Тож ми вирішили завітати до неї в гості.
Виявляється, Неля Василівна ще з ранніх літ зацікавилася шиттям. У дитинстві вона спостерігала за своєю тіткою, яка часто сідала за швейну машинку. Іноді та давала їй покрутити коліщатко «вхолосту». Та згодом Неля навчилася шити. І коли навчалася у шостому класі, за відмінне навчання батько їй купив власну швейну машинку. Дівчинка дуже пишалася нею.
– В ті часи було дешевше придбати тканину й пошити, ніж купити готовий одяг. Коли навчалася в Балтському педагогічному училищі, пішла до кравчині пошити сукню. Забираючи її, попросила й викройки, які згодом почала переносити на тканину. Так і почала шити одяг не тільки собі, а й дівчатам-однокурсницям, яким хотілося похизуватися перед хлопцями у нових сукнях, – посміхаючись, розповідає жінка.
Закінчивши училище, влаштувалася на роботу, вийшла заміж. Разом із чоловіком почали будувати хату. В будівництві допомагали односельчани. За роботу люди грошей не брали, тож доводилося відробляти шиттям.
– Шила сукні й блузки, а потім, побачивши у тітки викройки жилеток і валянків, спробувала й собі. Багато хто в селі замовляє ці речі на зиму, – пояснює Неля Василівна. – Ось я вам їх покажу.
Жінка винесла із сусідньої кімнати пару валянок та кілька жилеток. Що цікаво, ці нові речі пошиті зі старого одягу. Для пошиття жилетки згодиться сукно зі спідниць та штанів, а для валянків – із пальт. Між лицьовою стороною й підкладкою майстриня простеляє шар вати або синтепону, а потім усе це прошиває. Шиє жінка також для дітей та онуків.
У відвертій розмові Неля Василівна повідала, що їй допомагає Боже благословення. Вона читає «Псалтир» церковнослов’янською мовою, молиться перед старовинною іконою Спасителя. Ікона дісталася їй у спадок від дідуся та бабусі. Є в Нелі Василівни ще одна ікона Спасителя, писана в 1886 році. Колись ця ікона була подвійною, друга частина якої – Божа Матір, зберігається у її сестри. Жінка впевнена, що ці духовні реліквії слугують своєрідним оберегом родини.
