У народної майстрині з Конопляного Любові-Ксенії Сінчук стільки вишивок, що вистачило б не на одну виставку. Рушники, сорочки, покривала, наволочки, штори, серветки – всього не перелічити. Вишивкою жінка захоплюється з дитинства, та активно взялася за роботу лише після виходу на пенсію, коли, як говорить, з'явився вільний час.
Любов Савівна – дбайлива мати і бабуся, цікава співрозмовниця, привітна і життєрадісна жінка. Народилася вона 9 серпня 1944 року на Львівщині. Мати хворіла, тому родині порадили переселитися на південь. І в квітні 1953 року родина переїхала до Конопляного. Змалку Люба дуже хотіла вчитися, але мама не пускала доньку до школи, казала: "Я два класи закінчила, а тобі й шість вистачить". Хитрощами та обманом донька навчалася далі. Закінчивши школу, влаштувалася на роботу у колгоспі. Дуже любила техніку, навіть хотіла стати водієм. Вигадуючи різні причини, їздила до міста і успішно склала іспити на заочне відділення вузу. Коли ж додому прийшло повідомлення про вступ до інституту, була довга розмова з батьком, який підтримав доньку в її бажанні отримати вищу освіту та стати агрономом. Тоді ж дівчина дала сама собі слово не виходити заміж, аж поки не закінчить навчання. Отримавши диплом, Любов Савівна працювала агрономом в колгоспі, її пам'ятають як відповідальну працівницю. З 1983 по 1987 рік була головою Коноплянської сільської ради.
Вийшовши на пенсію, у неї з'явилося багато вільного часу. вирішила більше уваги приділити родині. Бо, як згадує майстриня: "Навіть у декретній відпустці не була, на роботу ходила з новонародженими дітьми". Чоловік Євген Іванович завжди підтримує дружину, допомагає у всьому: «Вона творчої вдачі. Усю ніч може вишивати, а вранці по господарству порається». Років 15 тому Любов Савівна зайнялася улюбленою з дитинства справою – вишиванням, якою змалку навчала мати. Роботи свої майстриня не продає, але односельці приходять, просять вишити рушники на весілля, сорочки для дітей. Майстриня не відмовляє. День за днем, орнамент за орнаментом з’являється на полотнах, які дарують їй і людям радість.
Оселя Любові Сінчук прикрашена вишивками: з вікон усміхаються квітами фіраночки, білосніжна скатертина на столі мережена барвінком. З килимів на стінах дивляться чарівні заморські птахи і красені-лебеді. Опанувала три способи вишивання – хрестиком, гладдю та настиланням. Вишиває все – від маленьких серветок до килимів. Втім, найбільше радості їй приносить оздоблення вбрання українським орнаментом. Це водночас і данина традиції, і модна тенденція.
Мамин талант перейняла донька Лариса, яка все ж більше любить шити та плести. Тому сорочки онукам Любов Савівна взялася вишивати в народному стилі. І пишаються онуки, що вишиті вони руками талановитої бабусі-майстрині.
