Яким буде завтрашній день в аграрному секторі виробництва? Як долати постійні погодні аномалії вже сьогодні? Із цими та іншими запитаннями наш кореспондент звернувся до директора Інституту сільського господарства Причорномор'я, доктора сільськогосподарських наук, члена-кореспондента НААН України М.О. Цандура.
Він одразу ж заявив, що в організації сучасного сільськогосподарського виробництва необхідні зовсім нові підходи.
– І з чого, Миколо Олександровичу, слід починати?
– Звичайно, зі створення науково-обґрунтованої програми розвитку сільськогосподарського виробництва. Зрозуміло, мені одразу багато хто заперечить: «А хіба сьогодні немає такої програми?»
Так, вона існує. Але заснована вона на розрахунках нарощування, насамперед, виробництва зерна і не дає відповіді на головне запитання: як, якими агротехнічними прийомами це можна досягти. Курс на збільшення площ окремих культур явно помилковий і вже призвів до втрат урожаю, стрімкого зниження родючості землі.
Тому нова програма мусить, насамперед, передбачати конкретні заходи по відновленню й збереженню родючості ґрунту.
– Але про це говорилося і писалося неодноразово.
– Згоден, хоча конкретних і масштабних кроків у цьому напрямі вживалося мало. Це підтверджують і керівники господарств, які виступали на сторінках «Одеських вістей». Вони-то на особистому досвіді переконалися, що головною метою обробітку землі в нашій зоні ризикованого землеробства є збереження і накопичення вологи, зменшення засміченості полів, знищення шкідників культурних рослин, підвищення родючості ґрунту і захист його від ерозії.
Погодьтеся, істини широко відомі. А от як їх впроваджувати у життя?
Результати досліджень учених і фахівців нашого інституту свідчать, що не слід, насамперед, захоплюватися оранкою. Високий урожай можна одержати і при поверхневому обробітку полів. Землеробство, яке засноване на глибокій оранці, конкретно в нашій зоні сприяє ерозії ґрунту.
– Поверхневий обробіток передбачає й інші агроприйоми у рослинництві?
– Насамперед, потрібно говорити про ефективне використання мінеральних добрив і пестицидів, враховуючи їх не лише постійне подорожчання, але й той факт, що залишки хімікатів у ґрунті негативно впливають на навколишнє середовище, порушують екологічну рівновагу. У результаті часто доводиться вживати додаткових заходів, які призводять до подорожчання виробництва й собівартості продукції. Вона втрачає свою конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках.
– Виходить якийсь замкнений ланцюг?
– Це якщо дотримуватися старих технологій, які аграрії застосовували багато років. Їх треба змінювати, і робити це рішучіше, цілеспрямованіше. Тут я поставив би на перше місце використання чистих парів як найнадійнішого попередника. На сучасному рівні землеробства – це джерело одержання високих стабільних врожаїв. Крім того, пари підвищує родючість ґрунту за рахунок накопичення й збереження вологи, що сприяє інтенсифікації мікробіологічних процесів, накопиченню в орному шарі поживних речовин. Чистий пар є єдиним попередником для одержання твердої озимої пшениці, яка, при оптимальних термінах сівби, не відстає за врожайністю від м'яких сортів.
Віддача земель, зайнятих парами, значно зростає, якщо вони одержують солідне підживлення. Особливо органічними добривами.
– Але де взяти останні, якщо поголів'я худоби в області постійно скорочується?
– Практика показала, що ситуацію можна суттєво виправити, використовуючи на ділянках під парами сидерати. Це, переважно, бобові рослини. Зокрема, вика озима, яка потім подрібнюється й заорюється в ґрунт як добриво. Нова система сидерального землеробства одержує усе більше поширення в нашій області.
– Ми говоримо про пари, про сидеральні добрива, але в сучасних ринкових умовах багато аграріїв шукають миттєву вигоду і сіють лише ті культури, які дають найбільший дохід. Наприклад, соняшник і ріпак.
– Так, на жаль, таке спостерігається дуже часто. Тому в новій програмі потрібно зосередити увагу на створенні науково обґрунтованої системи сівозмін. Звичайно, маючи в наявності 1 – 3 культури, її не створиш. Та й на малих площах теж.
І все-таки до цього слід прагнути кожному хліборобу. Нещодавно ухвалено закон про дотримання сівозмін. Його вплив відчувається вже сьогодні. Селяни стали частіше звертатися до нашого інституту із проханням про виготовлення відповідної документації. До речі, вирощене зерно господар зможе вивезти на ринок, лише маючи на руках документ про дотримання системи сівозмін.
– А на що ще в хліборобській практиці слід звернути увагу?
– Є ще один важливий резерв. Причому він не потребує жодних додаткових витрат. Це – чітке дотримання термінів сівби озимих культур. Наші вчені визначають цей період, виходячи з багаторічних погодних умов і особливостей кожної зони в області. Результати останніх років підтверджують, що ми не помилилися у своїх прогнозах. І нинішнього літа очікуємо непоганий урожай. Особливо там, де дотримувалися наших рекомендацій: вести сівбу озимих у терміни з 25 серпня по 15 жовтня. Якщо буде потреба, даються уточнення напередодні посівної.
Про необхідність дотримання цього агроприйому ми «агітуємо» безпосередньо на своїх випробувальних ділянках. Аграрії на власні очі бачать різницю у врожайності залежно від термінів сівби, яка може скласти понад 13 центнерів.
Ми повинні спільними зусиллями створити нову програму розвитку сільськогосподарського виробництва в нашій області… Я не обмовився: саме спільними зусиллями. Пропозиції вчених і виробничників мусять стати предметом широкого обговорення.
Головна мета програми – відтворення і збереження природної родючості ґрунту шляхом відмови від традиційної глибокої оранки, поступової заміни мінеральних добрив органічними, повсюдного впровадження парів і посівів сидеральних культур. Плюс дуже чітке дотримання системи сівозмін і рекомендованих вченими термінів сівби озимих культур.
Лише так, спільними зусиллями можна значно підвищити родючість наших полів.
