Потрапивши минулої осені у дуже складне турнірне становище, збірна України з футболу трьома матчами, проведеними протягом березня – червня цього року, зуміла його виправити і продовжити виснажливу боротьбу на відбірковому етапі за путівку до фіналу чемпіонату світу, що пройде наступного року в Бразилії.
Кожну з трьох останніх ігор (з Польщею у Варшаві, з Молдовою в Одесі та з Чорногорією у Подгоріці) багато в чому можна вважати визначальною для наших футболістів. Адже програвши хоч одну з них, наша команда робила б шанси її участі у заключній частині Мундіалю-2014 вельми і вельми примарними. Хоча важкі і водночас впевнені перемоги над поляками (3:1), молдаванами (2:1) та особливо чорногорцями (4:0) – це тільки можливість спокійно провести і гравцям, і тренерам української збірної нетривалі літні відпустки. Попереду ще чотири осінні найважчі та найвідповідальніші поєдинки (три з них – у рідних стінах).
Показовим щодо перевірки усіх моральних та фізичних можливостей гравців був на нинішньому етапі поєдинок з лідерами нашої групи чорногорцями на їхньому полі у Подгоріці (нагадаємо – київська зустріч цих суперників торік принесла перемогу балканцям – 1:0). Перший тайм матчу у столиці Чорногорії нагадував гру в орла та решітку з рівними шансами. Та все ж, уже на 46-й, доданій хвилині господарям вдалося спровокувати на відмашку нашого форварда Романа Зозулю, за що він і був покараний червоною карткою. Між іншим, ще задовго до цієї гри головний тренер збірної України Михайло Фоменко, вивчаючи суперника, попереджав про можливість його провокаційних дій у контактних епізодах. Тож другий тайм українці розпочали вдесятьох і були одразу ж притиснуті до власних воріт господарями, що пресингували, не даючи суперникові перевести подих. До честі нашої команди, вона чекала такого повороту подій і, мужньо витримавши шквал атак, почала «спружинювати» контрвипадами. Під час одного з них Андрій Ярмоленко на швидкості «вистрілив» метрів з 25-ти. Воротар господарів парирував удар вліво від себе. На підхоплення першим встиг Денис Гармаш. Знаходячись під гострим кутом, він на замасі прибрав захисника, і, оцінивши позицію голкіпера, який намагався перекрити ближню площину воріт, обвідним ударом спрямував м’яча в дальній кут – 1:0 при грі у меншості проти лідера! Це був психологічний гандикап: зі знаком плюс для українців і, як показав подальший хід поєдинку, з великим мінусом для балканців. Одразу ж кинувшись відігруватись, вони наштовхнулися на ешелоновану рухому оборону. Сили чорногорців, за плечима більшості з яких – напружені чемпіонати Італії, Англії, Німеччини, почали танути на очах, командна й індивідуальна швидкість – стрімко знижуватись, гравці оборони вже не встигали за потужними ривками Ярмоленка, Коноплянки, Ракицького, Кравченка, що вийшов на заміну, Федецького, Едмара. Посипалися грубі фоли, один з котрих, а невдовзі і другий запалилися для чорногорців червоними картками. А в перерві між ними швидкісний рейд наших півзахисників закінчився точним хитрим пасом Ярмоленка на Коноплянку. Останній, не підробляючи м’яча, відправив його точнісінько в дальній від воротаря нижній кут – 2:0. Спроби чорногорців забити бодай м’яч престижу були покарані проходом Артема Федецького, котрий закінчився влучним ударом у стилі Гармаша (3:0), а потім, уже в компенсовані три хвилини, карколомним слаломом Романа Безуса і не менш ефектним його закінченням із закиданням «за комірець» воротаря – 4:0. Важка, хоча й переконлива перемога. Перемога, що окрилює, вражає, дарить надію. Але це вже минуле, перед яким ми знімаємо капелюха. Перед майбутнім же треба повище засукати рукава і працювати щодня до сьомого поту…
