Знайшли сліди воїна…

Незважаючи на те, що минуло 68 років з часу закінчення Великої Вітчизняної війни, доля багатьох тисяч воїнів ще й досі лишається невідомою. Де вступили в останній бій? Як загинули? Де поховані? Саме ці питання непокоять дітей і рідних загиблих та тих, що пропали безвісти.

З кожним днем залишається все менше тих, хто ще має хоч якусь надію знайти могилу близької людини. Але є й такі, які не перестають шукати. І врешті-решт знаходять. 

Пам’ять та почуття обов’язку покликали Галину Петрівну Левкович, що мешкає в м. Улья­нівці Кіровоградської області, знайти могилу батька – Титаренка Петра Гавриловича. 

– Батько працював на цукровому заводі, виховував разом з матір’ю трьох дітей, будував плани на майбутнє. І раптом – війна. Батько пішов на фронт. Ми чекали, коли він повернеться. Чекали й на листи, але прийшла похоронка. З 1952 року наша родина почала активний пошук могили батька. Багато запитів ми надіслали в архіви, щоб дізнатись будь-яку інформацію про те, де він служив та де загинув. 

Галина Петрівна пообіцяла матері, що не полишить пошуки. І вже після її смерті, доклавши максимум зусиль, жінка дізналась, що Титаренко Петро Гаврилович був зв’язковим, загинув на території села Червоний Розселенець у 1941 році. Та, на жаль, його могила і досі не знайдена.

12 липня на кладовищі в с. Чер­воний Розселенець на братській могилі було встановлено дошку, на якій викарбувано ім’я Петра Гавриловича Титаренка. 

Цього дня на кладовищі були присутні В.Рибак – Велико­дальницький сільський голова; П. Чумак – директор Червонорозселенської ЗОШ I ст. отець Олександр та місцеві жителі.

– Сьогодні ми дякуємо героям Великої Вітчизняної війни за наше мирне сьогодення та світле майбутнє, – сказав Валентин Григорович Рибак – Наш обов’язок – зберегти історію минулого та пам’ять про наших воїнів. Тож сьогодні я хочу подякувати Галині Петрівні за її активний пошук. Завдяки її зусиллям ми дізнались про ще одного героя війни –Петра Гавриловича Титаренка. Запевняю, що мешканці села будуть вшановувати пам’ять загиблого солдата.

Своєю чергою Галина Петрівна подякувала всім, хто допомагав їй розшукувати могилу батька.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті