Південну Пальміру тісно пов’язують із іменами великих льотчиків Михайла Єфімова, Олексія Ван-дер-Шкруфа, Сергія Уточкіна, а ім’я геніального авіатора Петра Нестерова – зі столицею України, де Петро Миколайович 27 серпня (за старим стилем) 1913 року вперше в історії авіації виконав «мертву петлю», яка носить його ім’я, і де він знайшов вічний спокій.
Чи не бував великий льотчик в Одесі? Адже перлина біля моря стала в передреволюційний період воістину меккою вітчизняної авіації – саме з Одеського іподрому 8 березня 1910 року рушив у перший публічний політ Михайло Никифорович Єфімов.
Зрозуміло, одеські «літуни» пильно стежили за успіхами колег із Києва. Сергій Уточкін улаштував там показовий політ. Одесити «рвали з рук» «С.-Петербургскую газету», що вийшла через тиждень після «петлі», де наводилися слова Нестерова: «Розпочав я свою авіаційну діяльність 1910 року, після того, як уперше побачив політ одного з наших відомих авіаторів». Діючи дедуктивним методом, одеські аналітики встановили, що Нестеров побачив політ усе того ж Уточкіна в Нижньому Новгороді 1911 року. А коли дочитали до кінця: «Мертва петля» видається тільки з першого разу страшною, але якщо зробити бодай приблизний розрахунок, то...», стало ясно – візиту до Одеси не уникнути.
До того ж особисто у Нестерова розраховували довідатися, чому подекуди оголосили, буцімто «мертву петлю» першим виконав не він, а льотчик-випробувач французької фірми «Блеріо» Адольф Пегу – 20 серпня 1913 року. Тим більше що до Одеси, куди чутки доходять раніше, ніж до Нью-Йорка, Києва й Аккермана, дійшло, як бос – Луї Блеріо заявив Пегу перед польотом: «Та ви збожеволіли!». Втім, з’ясувалося, що Пегу виконав фігуру у формі «S», що було справою свіжою, але до повної «петлі» явно не дотягало.
Нестеров доповів безпосередньому командирові, полковнику К.М. Борескову: «Дозвольте мені здійснити переліт до Одеси без проміжних посадок». На що здивований шеф зреагував: «Як це без посадок? Яка у вас дальність польоту на «Ньюпорі?» Адже цей тип літака мав бак на три години літного часу, а враховуючи, що цього вистачало на 300 верст, а до Одеси 450 верст, то... Але дозвіл на політ було дано.
Всі надії Нестеров покладав на попутний вітер. За завданням льотчика його механік Руденко змазав ньюпорівський мотор «Гном»... касторкою. Такі були вимоги до тодішніх «ротативних» моторів.
Історичний переліт почався о пів на одинадцяту ранку 1 березня (за старим стилем) 1914 року з київського аеродрому «Сирець». За спиною льотчика сидів механік Руденко.
Поки чини 3-ї Київської авіаційної роти сперечалися: долетять – не долетять, авіатор пролетів над Білою Церквою, де настала найтяжча частина маршруту, бо орієнтир – залізниця – пішов убік, а літакових компасів іще не було.
О 13 годині 46 хвилин відбулося приземлення на одеському Стрільбищному полі.
Довідник «Одеський чичероне» сповіщає: «Авіаційна школа – Стрільбищне поле – трамвай 29». Втім, у ті роки трамвай ходив лише від Шуваловського притулку
(1-ша станція), а від вокзалу «досюди» віз трамвай № 12. Прибувши до Одеси, Нестеров відвідав не тільки авіаоб’єкти Стрільбищного поля, але й авіашколу Одеського аероклубу біля Сабанєєвого мосту, військово-авіаційний загін і повітроплавальний парк. Тут він зустрівся з льотчиком-спортсменом О.В. Шиуковим. З Олексієм Володимировичем, у передчутті світової війни, було обговорено проблему встановлення на літаках кулеметів.
Провівши в гостинній Одесі чотири насичені зустрічами дні, Нестеров полетів до Севастополя, де... зустрівся з одеситами. У книжці «Суперники орлів» мовиться: «Петро Миколайович прилетів сюди, до школи (Качинської – авт.) із Одеси. Тоді й познайомився з ним Михайло Єфімов».
Але незабаром вибухнула світова війна, і 31 серпня 1914 року кияни прощалися з автором «мертвої петлі» на цвинтарі «Аскольдова могила».
