Країна «Олімп»
Дитячо-юнацька спортивна школа «Олімп», що в селищі Саврань, функціонує понад десять років. Її попередником був спортивний клуб боротьби з дзюдо, який на громадських засадах організував Дмитро Прокопенко – людина небайдужа, тренер-викладач, майстер спорту з боротьби самбо і дзюдо.
Сьогодні ДЮСШ «Олімп», яку він нині очолює, значно розширилася – до 16 секцій. Їх відвідує понад 300 вихованців. І вони тут почуваються, як у своєрідній спортивній країні. Школа добре оснащена й має свої філії в селах Полянецькому, Концебі, Байбузівці, Кам’яному, Осичках. Заплановано, у плині втілення у життя соціальних ініціатив Глави держави, – відкриття філій у Дубиновому та Бакші.
На базі ДЮСШ провадяться міжрайонні змагання, обласні і навіть міжнародні турніри. Школа пишається своїми вихованцями, серед яких – призери чемпіонатів України та світу. Юні савранці входять до збірних команд області та України. Географія змагань «олімпійців» дуже широка. Вони відомі у Фінляндії, Швеції, Італії, Угорщині, Австрії, Росії, Білорусі, Молдові. Ось уже кілька років поспіль ДЮСШ стає переможцем чемпіонату області серед однойменних навчально-спортивних закладів.
Тетяна ПОГОРЄЛОВА, Савранський район
...Плюс новий майданчик!
Вітаючи колектив Приозерненської школи з новим навчальним роком, перший заступник голови районної державної адміністрації Олег Горбенко вручив найкращим учням грамоти за успіхи у розвитку культури та спорту, особисті досягнення в освіті.
Він також зазначив, що Приозерненська школа була відремонтована та упорядкована до 1 вересня на виконання завдання Президента України Віктора Януковича, який доручив зробити намічене на найвищому рівні. Ще одним подарунком для всіх школярів від влади у межах реалізації програми «Народний бюджет», ініційованої керівником нашої області Едуардом Матвійчуком, стало відкриття нового спортивного майданчика.
Наш кор., Кілійський район
«У Артема», але без Геннадія
Щороку на майданчику біля ізмаїльського бару «У Артема» провадиться традиційний міжнародний турнір з боксу пам’яті О.В. Суворова. У той же час в нашому місті є Клуб боксу Г.Л. Румянцева. І члени цього клубу, і сам Румянцев добре відомі у боксерських колах Одеси, Києва. На виїздах хлопці та дівчата боксують, і боксують успішно, а ось вдома в Ізмаїлі вже який рік не мають, як і їхній наставник, жодного стосунку до суворовського турніру.
Ситуація дивна, неприємна, явно не спортивна. Тим паче, що сам Геннадій Леонідович Румянцев – спортивна гордість Ізмаїла. Для мене, як і для усіх спортсменів-ветеранів, він у трьох іпостасях. Перше: Румянцев – майстер спорту СРСР міжнародного класу, член збірної Союзу. Друге: Румянцев – заслужений тренер України. І третє: Румянцев – один із засновників вищезгаданого турніру, що мав статус всесоюзного.
Мене, як спортивного журналіста, повірте, мало цікавлять містечкові «міжсобойчики». Гена, звичайно, людина складна… Але зрозуміло одне: такого фахівця не можна засунути в куток і зробити вигляд, що його немає. Коли справа стосується збірної, хай то збірна міста або збірна команда країни, то усі ці поняття «подобається – не подобається», «люблю – не люблю» не повинні бути присутніми. Прикро, що такі істини доводиться нагадувати міським спортивним функціонерам.
Валерій Мессойліді, член Асоціації спортивних журналістів України
