Причинам обміління Куяльницкого лиману та шляхам його порятунку було присвячено прес-конференцію в ІА «Контекст-Причорномор’я». У ній взяли участь директорка департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації Валентина Дацюк, ректор Одеського екологічного університету, член постійної комісії обласної ради з питань екології, природокористування, попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, керівник депутатської групи «Куяльник», доктор фізико-математичних наук Сергій Степаненко, доцент кафедри гідроекології та водних досліджень університету Олег Гриб.
Нинішнього літа, за даними лабораторії санаторію ім. М. Пирогова, мінералізація ропи в лимані досягла рівня 420 грамів на літр води. Це були катастрофіні цифри, коли утворення лікувальної грязі припиняється. На кінець вересня, завдяки рясним дощам, показник мінералізації трохи знизився – 350 г/л. Однак, як свідчать висновки вчених, для нормального розвитку Куяльницького лиману солоність у ньому повинна перебувати у межах не більше 180 та не менше 120 г/л.
Сергій Степаненко відзначив, що на першочергові заходи щодо порятунку водойми – проектування каналу для його з’єднання з морем та розчищення річки Великий Куяльник – виділено безпрецедентно велику суму – майже 2 мільйони гривень. Крім того, на сесії обласної ради депутати ухвалили звернення до Кабінету Міністрів із проханням залишити області в наступному році не 10 відсотків коштів природоохоронного фонду, як заплановано, а більше на надання допомоги лиману.
За словами Валентини Дацюк, дане питання перебуває на контролі в Президента України, у Кабінеті Міністрів, в голови облдержадміністрації. Ще до одержання гарантій фінансування, роботи, пов’язані із з’ясуванням правильності рішення щодо поповнення Куяльника морською водою, почали декілька дуже авторитетних НДІ – Інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров’я України, Фізико-хімічний інститут ім. А.В. Богатського, Фізико-хімічний інститут захисту навколишнього середовища та людини, Південна філія Інституту біології південних морів НАН України. Роботи щодо проектування сполучної труби і щодо розчищенню русла Великого Куяльника необхідно вести одночасно, тому що часу на порятунок унікальної водойми залишається усе менше.
Вартість проекту сполучної труби значно здешевиться, якщо вдасться задіяти наявні мережі (3-4 гілки) зливової каналізації. Зараз під керівництвом віце-губернатора Валерія Матковського фахівці провадять їх діагностику.
Одним із найскладніших моментів задуманого проекту стане перехід через Миколаївську дорогу. Як відзначила Валентина Дацюк, можливе прокладання сполучної труби через прокол у насипі. Або ж вона пройде поверху. Тоді роботи доведеться вести у нічний час, щоб не зупиняти рух по Миколаївській дорозі.
Відповідаючи на запитання журналістів про оптимальний режим наповнення Куяльника, Сергій Степаненко навів цифри: за умови подачі 0,7 м3/з морської води в лиман з листопада 2014 по квітень 2015 року його солоність вдасться довести до прийнятних 175 г/л.
Паралельно треба розчищати русло річки Великий Куяльник. Поки що 70 відсотків її стоку йде на господарські потреби людей, які живуть на берегах річки та лиману. Кількість річкової води, необхідної лиману, має визначатися, виходячи з його солоності. За рясних дощів більша частина річкової води може залишатися у ставках та озерах. Здійснити усе це вдасться лише при створенні та прийнятті цивілізованої системи водокористування у руслі річки Великий Куяльник.
Багато дискусій ведеться і щодо питання статусу Куяльницького лиману: повинен він увійти до складу Національного природного парку, чи стати курортом державного значення?
Сергій Степаненко нагадав про один дуже серйозний та важливий документ. Так, 7 березня 1985 року Рада Міністрів УРСР ухвалила постанову «Про межі округу та зон санітарної охорони курорту Куяльник в Одеській області». Відповідно до неї, загальна територія округу санітарної охорони становить 2250 квадратних кілометрів і тягнеться практично до міста Котовська.
Перша, найсуворіша зона охорони – це сам лиман, 100-метрова берегозахисна смуга, дельта річки Великий Куяльник нижче села Російська Слобідка. У ній заборонено оранку земель, ведення господарської діяльності, що не пов’язана з лікувально-санаторною, скидання дренажних та стічних вод, спорудження стоянок автомобілів, облаштування постійного і тимчасового житла.
Друга зона санітарного захисту Куяльницького лиману площею близько 170 квадратних кілометрів простягається на північ по руслу річки Великий Куяльник до вже зниклого села Олександрівки, а на півдні охоплює територію до Миколаївської дороги. Заборона будівництва в межах другої зони об’єктів, не пов’язаних з курортом, відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам: з даної території формується стік поверхневих та ґрунтових вод.
Третя зона санітарного захисту (зона спостереження) охоплює весь басейн річки Великий Куяльник, де формуються гідромінеральні ресурси лиману. Тут неприпустимі скидання неочищених промислових та побутових стоків і вирубування зелених насаджень.
На жаль, вимоги постанови Ради Міністрів УРСР виконані не були, хоча багато з них були закріплені пізніше, зокрема, й Законом України «Про курорти». Землі в багатьох місцях розорані практично до урізу води, ведеться випасання худоби, скидаються неочищені стоки, річку Великий Куяльник перегороджено різними гідротехнічними спорудами.
Площа пропонованого проекту національного природного парку складе 134,8 квадратних кілометра (80 квадратних кілометрів – це площа самого Куяльницького лиману). Даний статус буде охороняти практично лише водойму, значно розширивши можливості для ведення господарської діяльності по всій території, де формуються ресурси лиману. Крім того, неможливою стане і робота оздоровниці: національний парк та санаторій – речі несумісні за нормами вітчизняного законодавства.
На думку Сергія Степаненка, набагато кращим варіантом було б одержання Куяльником статусів курорту державного значення, як зробили це в Саках, Бердянську, Миргороді, Скадовську, Хмільнику. Тоді й оздоровниця мала б право працювати, і вимоги до всіх трьох зон санітарного захисту виконувалися б. В Одеському державному екологічному університеті такий законопроект підготовлено. Залишається, щоб його підтримали у Верховній Раді.
