Галина Яківна Сух святкує поважну дату. 15 жовтня минає 40 років як прийшла вона працювати до районної друкарні. Тоді юну дівчину, що не мала професійної освіти, зарахували різноробочою й дали місяць іспитового терміну.
Відтоді чимало змін сталося у професійному та особистому житті. Але незмінною залишилася відданість поліграфічній справі. Галина Сух уже понад десять років обіймає посаду директора комунального підприємства «Савранська районна друкарня». Перед тим опанувала майже всі професії на виробництві і пройшла, як то кажуть, від прохідної до крісла директора.
Можливо, вибір професії для сільської дівчини був дещо незвичайним. Вона приїхала до районного центру із села Байбузівки. Робота в цеху, гуркіт друкарських машин, монотонне клацання лінотипу, складання замовлень – усе це її зачарувало.
– До того ж тут саме працювали мої односільчанки, от я й приєдналася до дівчат.
У щирій розмові пригадала свій сорокарічний шлях на виробництві, а найбільше тих, хто працював із нею пліч-о-пліч, допомагав.
Прийняв Галину Сух на роботу Олександр Мущинський. Це просто легендарна особистість для савранської друкарні. Він тут працював іще в роки війни. Коли край був визволений із фашистської окупації, фактично відроджував справу. А потім Галина Яківна переймала досвід від наступних керівників – Сергія Сливки та Віталія Банного. Також вдячна великим фахівцям – подружжю Миколі та Олександрі Соколовим, Людмилі Гребенюк, Галині Грабовецькій, Олені Поліщук.
Треба віддати належне наполегливості Галини Яківни: набуваючи практичного досвіду на роботі, заочно навчалася. 1984 року здобула освіту бухгалтера й за цим фахом пропрацювала у друкарні майже двадцять років. Та при виробничому навантаженні могла стати за верстат і складати бланки. До речі, й на посаді директора чинила так само. Вболіває за виробництво, тому тут і мови не може бути про амбіції.
У 80-ті та 90-ті роботи було доволі. До друкарні надходило багато замовлень. Обсяги виробництва зростали. Майже щотижня відправляли навантажені автомашини з готовою продукцією. Серед замовників – одеські заводи, фабрики, санаторії, лікарні, автотранспортні підприємства. Чимало замовлень надходило і з районів області та з-поза її меж.
– Відверто скажу, період реорганізації та комп’ютеризації виявився нелегким. Але потрібно йти в ногу з життям. Тому самотужки опанувала комп’ютер, роботу на новому обладнанні. Наприклад, один ризограф нам замінив три друкарські машини. Серед замовників маємо постійних клієнтів, обслуговуємо школи, лікарні, установи. Минулого року за підтримки облдержадміністрації надрукували книжку віршів місцевої авторки Ганни Слюсар. Зазначу, що підприємство на повному госпрозрахунку. Але заборгованостей ані за зарплатою, ані за податками не маємо, – говорить директорка.
Для зручності споживачів друкарня має магазин. Тут реалізують свою продукцію та дещо із супутніх товарів, переважно канцелярське приладдя.
Савранська районна друкарня серед малих поліграфічних підприємств області – між найкращих. За загальнодержавним рейтингом (згідно з офіційними даними Держстатистики) за підсумками роботи 2011-2012 років її визнано лідером галузі і нагороджено срібною медаллю. Має численні нагороди й директорка. За високу професійність її відзначено почесними грамотами обласної державної адміністрації.
В житті робота важить багато, але це, так би мовити, лише одне крило. Друге ж – сім’я. Найцінніший скарб – двійко онуків. Тож визначну дату є з ким святкувати: з чоловіком, донькою та онуками, а також у колі невеликого, але дружного колективу.
