35 років тому, 15 листопада 1978 року, перший пором вирушив від причалу в Іллічівську до болгарського порту Варна. Відкриття для СРСР подібної морської лінії було справою державної важливості.
Звернемося до не такої далекої історії і згадаємо, як проходило відкриття комплексу і які на нього покладали надії.
Наприкінці вересня 1978 року, з випередженням графіка на три місяці, міжнародна поромна переправа Іллічівськ – Варна була достроково прийнята Державною комісією з оцінкою «відмінно». Тодішній начальник Чорноморського пароплавства Станіслав Лук’янченко поділився з журналістами деякими своїми думками із цього приводу.
– Берегові комплекси були побудовані у рекордно короткий термін – за два роки. 5 жовтня 1976 року на Сухому лимані поблизу Іллічівська земснаряд «Волхов» підняв із дна перші кубометри ґрунту, а до жовтня 1978-го основний обсяг будівельних робіт першої черги було завершено.
Як вже було сказано, на той час це була перша така поромна переправа, що пов’язала порти Радянського Союзу та іншої держави. Вибір припав на Варну не випадково. Товарообіг з Болгарією був дуже інтенсивний. Для Болгарії СРСР був провідним торговельним партнером. А для СРСР Болгарія була третім за товарообігом торговельним компаньйоном. Тому поромна переправа була нагальною потребою. Вона дозволяла перевозити не лише поїзди, але й інші транспортні засоби: автопоїзди, контейнери, причепи.
Комплекс був розрахований на перевалювання до 4,5 млн тонн вантажів у вагонах за рік, до 4300 вантажних автомобілів, а також до 250000 одиниць колісної техніки. Доставляння здійснювалося чотирма поромами, кожен з яких міг взяти на борт 108 товарних вагонів.
При будівництві було вирішено чимало складних завдань. Так, частину залізничних колій проклали по землі, у буквальному значенні відвойованої у Сухого лиману. У противному разі довелося б «відрізати» частину орних угідь об’єднання ім. В. Таїрова. Крім того, заслуговує згадування унікальна конструкція 400-тонного однопрогонового моста, що пов’язує пором з берегом. Цей 40-метровий міст був споруджений знову ж з випередженням графіка і не мав аналогів у Союзі. А взагалі за два роки гідробудівники вийняли майже три мільйони тонн ґрунту, змонтували понад 7 тисяч тонн сталевих конструкцій, уклали 120 тисяч кубічних метрів бетону, проклали 72 км залізничних колій.
На урочисте відкриття комплексу прибув Перший секретар Центрального Комітету Комуністичної партії України Володимир Щербицький. З болгарської сторони делегацію очолив секретар ЦК Болгарської комуністичної партії О. Дойнов.
Щоправда, не усе йшло гладко. Підприємство тривалий час не могло вийти на проектний вантажообіг. Лише через вісім років було досягнуто рівень у 3,25 млн тонн вантажів за рік. Більший розрахункового був і час, затрачуваний на кожен рейс, а звідси низька рентабельність. Тільки в 1988 році вдалося впровадити єдину автоматизовану систему керування «Пором». У перший же рік вона забезпечила 300 тисяч рублів економії.
Невідомо як склалася б доля переправи після розвалу Радянського Союзу, якби не інвестиції державної компанії «Укрзалізниця» і приватної судноплавної компанії «Укрферрі». На початок 2010 року через поромну переправу проходило 94 відсотки українських вантажів, і всього лише шість відсотків – болгарських. Сьогодні саме українські вантажі дозволяють працювати болгарським поромам зокрема.
Нині на лінії працюють чотири автомобільно-залізничні пороми: «Герої Шипки», «Герої Плевни», «Герої Одеси», «Герої Севастополя», побудовані на гроші Радянського Союзу і Болгарії понад тридцять років тому, а також теплохід «Грейфсвальд».
Нині Іллічівський морський торговельний порт має поромний зв’язок з Болгарією, Грузією, Литвою і Туреччиною. А в цілому через порт Іллічівська здійснюються міжнародні зв’язки України майже з 100 країнами світу. Таким чином, можна з обережним оптимізмом дивитися в майбутнє, адже потенціал міжнародного торговельного мосту ще далеко не вичерпаний.
