Начальник відділу економіки і бухгалтерського обліку управління агропромислового розвитку Валентина Віталіївна Чоботар, коли свого часу подавала документи до Луганського технолого-економічного технікуму, про професію бухгалтера мала слабке уявлення. Просто потрібно було десь вчитися. Все змінили викладачі, які дали можливість іншими очима поглянути на обрану спеціальність.
– Цікавим було викладання, здавалося б, буденних економіки і бухгалтерії. Вчителі свою закоханість у предмет передавали студентам. Я зрозуміла, що нічого цікавішого, ніж світ цифр, немає, – говорить вона.
Велику роль у подальшому становленні молодого спеціаліста відіграв головний бухгалтер Березівського побуткомбінату, де Валентина за направленням розпочала трудову діяльність. Саме він пояснював тонкощі професії, навчив ретельно працювати з документацією.
Призначення головним бухгалтером до Красних Окон сприйняла як належне. Як і пропозицію попрацювати в Іванівці, де головному бухгалтеру побуткомбінату дали квартиру.
Відтоді її доля тісно пов'язана з районом і його людьми. Тут вийшла заміж, народила дітей. Колеги та керівництво завжди цінували її професійні знання.
Ще 10 років працювала Валентина Віталіївна в центральній районній лікарні. А коли сім років тому управлінню сільського господарства потрібен був бухгалтер, з легкої руки начальника відділу С.Г. Коротич цю посаду запропонували Валентині Чоботар. Звичайно, дещо різні сфери, але була міцна теоретична основа та велика практика. Швидко освоїтися з документацією у сфері сільського господарства допомогли спеціалізовані видання, курси, а ще колеги, з якими швидко знайшла спільну мову і як фахівець, і як людина.
– В якій би сфері не працював бухгалтер, якщо є практика і бажання пізнавати нове, він завжди буде на своєму місці, – ділиться думкою головний бухгалтер ПСП «Дружба» Тамара Іванівна Гречана. – Таким спеціалістом є Валентина Віталіївна Чоботар. Вона професіонал. Уміє поєднувати у своїй роботі знання, досвід, людські якості та неординарний підхід до вирішення питань.
– Сьогодні я не уявляю себе в іншій професії. Можливо, те, що я не стала технологом чи, скажімо, медсестрою, було визначено долею, за що я їй дуже вдячна, – говорить Валентина Віталіївна.
