Вдягнувши святковий піджак із орденами та медалями, Іван Іванович стояв біля брами та чекав на гостей. На вулиці було зимно, вже пролітав сніжок, але ветеран не відчував холоду. Його зігрівала радісна думка – незабаром в помешканні з’явиться тепло!
Івана Івановича Довгошию, останнього учасника Великої Вітчизняної війни та почесного трудівника села, в Ряснополі знає кожен. Його призвали у 1944 році. Войював на Першому Білоруському. Після демобілізації у 1950-му повернувся до рідного села. Все своє життя сумлінно працював у колгоспі, був і комбайнером, і трактористом, і бригадиром тракторної бригади, за що й нагороджений орденами та медалями.
Ветерану вже майже 90 років, але він сам порає своє господарство.
– Сили ще трохи є, навіть сам обробляю свій город. Проте вже важко було палити грубку, – розповідає Іван Іванович. – Ви не уявляєте, як я вдячний усім цим людям. Це не тільки увага, але й дуже сильна допомога.
Як розповів дідусь, нещодавно він на особистому прийомі звернувся до керівника району і попросив допомоги. І незабаром завдяки підтримці голови райдержадміністрації Олександра Адзеленка, керівників фірми «Газлідер» Миколи Слабенка й депутата райради Князя Хачатряна, керівника сільгосппідприємства «ЮгАгроСервіс» Анатолія Запорожана ветеран одержав довгоочікуване тепло, не витративши ні копійки. Йому купили все необхідне: обладнання, конвектори, газову плиту й повністю газифікували будинок.
– Я сподівався на допомогу, проте і не мріяв, що все так швидко та добре вийде, тому про всяк випадок припас дрова та вугілля. Добре, що вони вже мені не знадобляться, – каже Іван Іванович.
Дивилася, як радів дідусь, і подумала, що насправді для доброї справи не потрібен привід…
Іван Іванович дочекався гостей. Біля його двору зібралися односельці, аби також подякувати владі за допомогу в газифікації.
– Якби не голова РДА, то ми б лишилися без газу, – розповідає мешканка вулиці Радянської Олена Панасюк.
Хоча Ряснопіль – одне з найвіддаленіших сіл району, життя тут не вгаває. Позитивних перетворень чимало. Зокрема, цьогоріч запрацював дитячий садок.
– Ми трудимося для людей, для того, щоб покращити їхній добробут. Щодня ми втілюємо в життя ті настанови, які дає нам Президент України, – підкреслив Олександр Адзеленко, звертаючись до селян.
Він також пообіцяв, що незабаром буде повністю відремонтовано дорогу до села. Проте вже сьогодні завдяки зусиллям керівника місцевого сільгосппідприємства Анатолія Запорожана по ній можна нормально їхати, бо ями засипані жорствою.
Роль керівника потужного господарства у розвитку села не можна переоцінити, він не залишається осторонь проблем та всіляко намагається покращити життя людей. Має кілька проектів. Зокрема, планує відбудувати для мешканців бенкетну залу, де вони зможуть справляти весілля чи влаштовувати поминальні обіди. Для цього він викупив приміщення колишнього магазину в центрі села, яке перед тим своїм обгорілим виглядом лише наганяло сум.
Позитивні зміни в селі говорять про те, що воно повільно відроджується. В будиночку ветерана голова Березівської РДА Олександр Адзеленко врочисто запалив блакитний вогник. Дідусь Іван одразу поставив на новеньку плиту чайник та заглянув у духовку.
– Неодмінно запечу гуску, – каже він. – Тож приїздіть у гості.
