Він не втомлюється дивувати шанувальників східних бойових мистецтв своєю майстерністю. Спортсмени і тренери визнають унікальним його вміння володіти тілом. Медиків вражають розроблені ним методи саморегуляції організму, психологів – його наполегливість у досягненні результату, воля та працьовитість. Нестандартний і сам факт, що він почав вивчати систему поводження з такою оригінальною зброєю, як нунчаки, у віці 26 років, коли багато рекордсменів вже прощаються з великим спортом. Сьогодні Борис Бакал – визнаний майстер міжнародного класу.
Нунчаки, як він сам пояснює, – це дві палички, з’єднані через спеціальні отвори в торцях шнуром або ланцюгом. За однією з версій її прототипом був ціп для обмолоту зерна, – такий же, як в українських селах. Він легко обертався, і на відміну від ціпка при ударі не давав віддачі в руку. Нунчаки застосовувалися селянами за часів народних повстань.
– Сьогодні це чудовий спортивний снаряд, – говорить Б. Бакал. І показує відеоматеріали про те, які дива можуть із ним виробляти учні створеної ним школи «Гладіатор». Сам він у рухах досягає такої швидкості, що обертання паличок стає непомітним для ока. Вибухова сила удару в руках майстра досягає чотирьох тонн.
Борис народився в одному із сіл Молдови. Аж ніяк не богатирської статури, він загорівся бажанням стати фізично сильним спортсменом. Тренер з вільної боротьби поблажливо глянув на маленького, тендітного хлопчика вагою у 42 кг, і сказав: «Добре. Приходь до зали». А через два роки говорив своєму вихованцеві: «Так тримати», – коли той став призером чемпіонату Молдови серед юнаків. Можливо, вгадав у ньому майбутнього переможця Кубка світу з бойових мистецтв у повноконтактних двобоях. Б. Бакал є володарем «золота» на міжнародних турнірах України 2004-2005 рр. Він перший в Україні майстер спорту міжнародного класу з Кабудо-Рю в розділі прадавньої зброї. Міжнародною Федерацією Джундокан за підсумками 2004-2005 рр. був визнаний найкращим діючим спортсменом у складі збірної нашої країни.
Перед тим, як його направили на дійсну службу до Військово-Морського флоту, молодий призовник встиг виконати нормативи кандидата у майстри спорту. Любов до моря збереглася і після служби: у 1984 році Борис працював у Чорноморському пароплавстві і брав участь у спеціальних рейсах з перевезень кубинських солдатів у район бойових дій в Ефіопії та Анголі.
Під час тривалих переходів, після вахти, він посилено займався гирьовим спортом. Його зафіксований рекорд становить підняття півторапудової гирі 447 разів. Тоді ж він «захворів» видами єдиноборств, які прийшли зі Сходу.
У вантажному трюмі, який замінив йому спортзал, Борис займався щодня по 4-6 годин. Ні тропічна спека, що доходить до 50 градусів, ні штормова хитавиця, ні магнітні бурі не були причиною для скасування тренування. За його словами, там і почала складатися система власного контролю над фізичними навантаженнями, авторська методика самовідновлення і неповторний стиль. Він і сьогодні у відмінній спортивній формі. Прицілюючись, він заплощує очі і зі снайперською точністю вибиває ударним кінцем нунчаків яблуко з долоні асистента, збиває вогник, не пошкодивши свічку.
Капітан судна вирішив, що Бакал – диверсант, і заборонив тренування з небаченим спортивним снарядом. Борис під схвалення екіпажу зв’язав шнурками два спортивні тапочки і показав, що і з ними можна працювати, як з нунчаками.
Драматичніший випадок стався в Греції. Б. Бакал згадує, як у порту він, повертаючись зі звільнення на берег, був втягнений у вуличну бійку. Нападників було близько десяти. Хлопці-емігранти хотіли звести рахунки із залишеною ними країною в особі її моряка. Борис встиг дістати нунчаки. Коли приїхала поліція, він стояв закривавлений, відбиваючись від хуліганів. Неабияк побиті, вони так і не змогли наблизитися до нього. Ці дії були класифіковані як необхідна самооборона, і інцидент не набув розголосу. Борис благополучно повернувся на теплохід.
Потім на пасажирському судні, де після цього працював Бакал, так трапилося, що артисти не змогли виступати. Йому запропонували вийти на сцену зі «своїми паличками». Дива координації та різноманітності рухів захопили публіку. Він міг би стати зіркою циркової естради. Але цьому завадила «чорна заздрість» недоброзичливців.
Він пішов у підприємництво, щоб годувати родину. Але його друг, майстер спорту СРСР з рукопашного бою та бойового самбо Микола Пасічник, одного разу запитав у Бориса, «чи не покрилися іржею ланцюжки його бойових нунчаків?» Цього імпульсу було достатньо, щоб знову мобілізувати себе, і, незважаючи на пропущені 11 років, повернутися до тренувань та рекордів. Борис виступає нарівні із молодими спортсменами. Участь у восьми престижних змаганнях та чемпіонатах у розділі «зброя» поповнює його колекцію нагород вісьмома золотими медалями.
Зараз він працює з молоддю. У школі «Гладіатор» Борис Бакал створив програму виступів з різними видами прадавньої зброї. Йому вистачає сил та фантазії, захопленості і прагнення експериментувати. Допомогу у впровадженні лікувального елементу у тренування надає майстер спорту СРСР з боксу, у минулому чемпіон спартакіад та Збройних сил СРСР Олександр Власов.
– Я не полишаю бажання піднімати планку своїх можливостей. Мрію зустрітися на змаганнях із майстрами Японії, Китаю, Європи, де нунчаки набули величезної популярності, – говорить Б. Бакал.
Він знову готовий працювати та дивувати.
